1957 РІК: НОВИЙ ЕТАП БОРОТЬБИ ЗА ВЛАДУ. ЗМІЦНЕННЯ ПОЗИЦІЇ ХРУЩОВА. Процес десталінізації викликав занепокоєння частини партійного апарату - тих. що зробили свою кар'єру в роки культу Сталіна. Сили консервативного крила в КПРС вирішили перейти в наступ. Виступ консерваторів прискорили також події жовтня 1956 р. в Польщі та Угорщині. Скориставшись візитом Хрущова у Фінляндію, частина його колег вирішила скли кати засідання Президії ЦК КПРС. На засіданні 18 червня 1957 р. 7 із 11 членів Президії (Булганін, Ворошилов, Каганович, Маленков, Молотов, Первухін, Сабуров) вимагали усунути Хрущова з посади Першого секретаря ЦК, призначивши його міністром сільського господарства. Його звинувачували у розхитуванні керівної ролі КПРС у суспільстві. На підтримку Хрущова стали кандидати в члени Президії, секретарі ЦК, а також міністр оборони Жуков (який заявив, що армія не підтримає усунення Хрущова), керівництво КДБ на чолі з Сєровим. Засідання Президії тривало три дні. Невдовзі Про події в Москві стало відомо ряду членів ЦК. До Москви прибули члени ЦК з Ленінграда і стали вимагати скликання Пленуму ЦК. Хрущов також заявив, що з посади Першого секретаря його може усунути лише Пленум ЦК, який обирав його на цю посаду. Спочатку членам ЦК, що прибули до Москви, було відмовлено, проте згодом було організовано зустріч представників двох фракцій Президії з членами ЦК. Зустріч виявилася бурхливою, але в результаті опозиційна частина Президії ЦК опинилась у меншості. Тим часом на військових реактивних літаках до Москви прибули інші члени ЦК. Так було зібрано необхідну за Статутом кількість, яка мала право скликати Пленум ЦК. Рішенням Пленуму ЦК групу опозиціонерів звинуватили в антипартійній діяльності, виключивши їх зі складу Президії ЦК, але на відміну від часів "сталінської демократії" нікого з членів опозиції не було репресовано. Звільнені з посад в уряді, вони були призначені на другорядні пости: Молотов

послом у Монголію, Каганович і Маленков- директорами підприємств на Уралі та в Казахстані;

згодом Булганін полишив посаду Голови Ради Міністрів (її зайняв сам Хрущов). Енергійні прихильники Хрущова отримали підвищення: їх ввели до складу членів Президії ЦК. Серед них були Брежнєв, Шверник, Фурцева, Аристов, Бєляєв, Козлов, Ігнатов. По-іншому склалась ситуація з маршалом Жуковим, який ще раз після 1953 р. відіграв вирішальну роль у політичній боротьбі в партійному керівництві. Спочатку його також було введено до складу членів Президії, але вже восени Жукова звинуватили в культі особи та схильності до бонапартизму. Пленум ЦК, що проходив в жовтні 1957 р., вивів його зі складу членів Президії. Жукова було також знято з посади міністра оборони, ним став родич Хрущова - маршал Малиновський, а опального маршала відправили на пенсію. Таким

110

чином, позитивним результатом політичної боротьби в радянському керівництві стала поразка блоку консерваторів, продовження курсу на подальшу десталінізацію. Однак події 1957 р. та їхній результат (перемогу над опозицією) Хрущов використав для посилення своєї одноосібної влади: було ліквідовано поділ влади, що відбувся після смерті Сталіна. Необмеженість влади Хрущова стала грунтом для формування нового культу особи в СРСР. РЕФОРМИМ. ХРУЩОВА. У промисловості:

- ліквідовано галузеві міністерства і створено територіальні органи управління промисловістю -раднаргоспи (разом 105);

- розширено права республіканських та місцевих органів влади щодо управління галузями легкої та переробної промисловості;

- за п'ятирічним планом та планом семирічки пріоритет відводився галузям промисловості групи "Б" (виробництво товарів широкого вжитку) при сповільнених темпах розвитку галузей групи "А" (виробництво засобів виробництва). У сільському господарстві:

реорганізовано систему МТС у РТС (ремонтно-тракторні станції), техніку МТС продано колгоспам;

- підвищено закупівельні ціни на продукцію сільське господарського виробництва (особливо на зернові та продукти тваринництва);

ліквідовано трудодні, введено грошову оплату праці; сільському населенню видано паспорти; -здійснено спробу реалізації трьох "надпрограм М. Хрущова": а) освоєння цілинних та перелогових земель; б) "кукурудзяна та горохова епопея"; в) "м'ясна кампанія";

вжито заходів по укрупненню колгоспів для створення великих колгоспних господарств. У соціальній сфері:

збільшено капіталовкладення у житлове будівництво, запроваджено панельне та блочне будівництво; проведено пенсійну реформу 1956 р., яка забезпечила зростання доходів пенсіонерів в 2 рази, інвалідів - в 1,5 раза;

- скорочено робочий день до 7 годин;

- підвищено зарплату робітникам та службовцям;

відмінено оплату за навчання в старших класах загальноосвітньої школи, у вузах;

здійснено реформу освіти в СРСР 1958 р., що супроводжувалось збільшенням капіталовкладень у цю сферу та зростанням оплати праці вчителів;

пенсійний вік знижено для жінок до 55 років, для чоловіків - до 60 років;

- робітники отримали право звільнятися з роботи за власним бажанням, повідомивши про своє рішення адміністрацію за 2 тижні;

з 1964 р. колгоспники отримали право на щорічну відпустку та пенсійне забезпечення;

збільшено тривалість щорічної відпустки та відпустки для жінок по догляду за дитиною та ін. Спроби реформування КПРС залишились тільки декларованими. Поділ партійного управління за галузевим принципом на промислові та сільськогосподарські ланки успіху не мав.

РЕЗУЛЬТАТИ РЕФОРМ. У промисловості реформи дещо сприяли підвищенню ефективності виробництва, поглибленню спеціалізації та кооперації виробництва певних регіонів та територій, але разом з тим їхня непослідовність призвела до різкого зростання капіталовкладень та кредитів, які перевищували можливості державного бюджету, до розриву економічних зв'язків між підприємствами однієї галузі, зростання дефіцитів. У сільському господарстві реформи привели до зростання валового виробництва на 35%, покращення матеріального рівня життя колгоспників. Проте хрущовські надпрограми зазнали краху, призвівши до порушення структури посівів зернових, скорочення поголів'я в тваринництві,