Фіаско економічних реформ М.Хрущова загострило кризу командне адміністративної системи, призвело до політичного краху самого реформатора.

111

КРИЗА ПОЛІТИКИ М. ХРУЩОВА. ВІДСТАВКА. 1962-1964 рр. лишились у пам'яті трудящих СРСР як роки внутрішнього безвладдя і наростання напруженості. Погіршилось продовольче постачання. У 1962 р. відбулось значне підвищення цін на продовольчі товари - на 25-40%. Це викликало невдоволення широких верств населення, про що свідчили, наприклад, події, які розгорнулись в Новочеркаську Ростовської області, де було ррзстріляно учасників страйку робітників, мирної демонстрації жителів міста. Новочеркаські події відлупились по всій країні, хоча преса та інші засоби масової інформації їх замовчували. Трагедія сталася всупереч рішучій відмові заступника командуючого Північно-кавказьким військовим округом. Героя Радянського Союзу генерала М. Шапошникова віддати наказ про застосування сили. За це він поплатився посадою, був виключений з партії, зазнав переслідувань.

Восени 1963 р., в десяті роковини обрання Хрущова Першим секретарем ЦК, в країні виник дефіцит хліба, що призвело до паніки серед населення. Вихід із ситуації було знайдено шляхом термінової закупки зерна закордоном та використанням стратегічних запасів, введенням талонів на хліб (вперше після відміни продовольчих карток 1947 р.). Авторитет Хрущова у суспільстві різко падав.

Відставка Першого секретаря ЦК КПРС, Голови Ради Міністрів СРСР стала неминучою. Найбільшу активність в усуненні Хрущова від влади відіграли його соратники -Л. Брежнєв, М. Суслов, М. Ігнатов, О. Шелепін. Їх підтримали О. Косигін, В. Семичастний. Скориставшись відсутністю Хрущова у Москві (він разом з МІкояном відпочивав у ГОцунді)., опозиція підготувала засідання Президії та Пленуму ЦК. Потім М. Хрущова викликали у Москву І нібито для розв'язання невідкладних питань розвитку І сільського господарства. На Президії ЦК КПРС М. Хрущов, І не опираючись, погодився піти у відставку. 14 жовтня 11964 р. на Пленумі ЦК КПРС зі звинувачувальною І доповіддю проти нього виступив М Суслов. Звинувачений І у волюнтаризмі, суб'єктивізмі, порушенні норм колегіальності керівництва партією та країною, ггіслясталінський реформатор був усунутий з усіх посаді відправлений на пенсію, а його ім'я на двадцять років було викреслено з історії СРСР. Першим секретарем ЦК КПРС став Л. Брежнєв, Головою Ради Міністрів -О. Косигін. Головою Президії Верховної Ради СРСР (з липня 1964 р.) став А. Мікоян.

ПРИЧИНИ ПАДІННЯ М. ХРУЩОВА. Відставка М.Хрущова була зумовлена невдоволенням партійного апарату, представників військово-промислового комплексу, байдужістю суспільства та його інтелектуальної еліти.

ОЦІНКА ЗНАЧЕННЯ ХРУЩОВСЬКОЇ "ВІДЛИГИ" лишається неоднозначною і дискусійною. Головною заслугою М. Хрущова стало започаткування процесу десталінізації, повернення чесного імені мільйонам радянських людей.

«Золоті роки» стабільності: утвердження неосталінської моделі радянського суспільства в СРСР.

СПРОБИ ЕКОНОМІЧНИХ РЕФОРМ. Нове партійно-державне керівництво СРСР на чолі з Л. Брежнєвим у вересні 1965 р. прийняло рішення про проведення економічної реформи. Передбачалось, що реформа забезпечить подолання традиційних для існуючої моделі економіки недоліків: зростання капіталовкладень, незавершеність будівництва, масовий випуск товарів, що не знаходили збуту, невідповідність між ростом зарплати та продуктивністю праці, диспропорція розвитку галузей народного господарства. Суть економічної реформи полягала у:

- скороченні планових показників, що їх доводили до підприємства;

- створенні на підприємствах фондів матеріального стимулювання;

- запровадженні, незалежно від прибутку, твердої плати за використовувані підприємством виробничі фонди;

- фінансуванні промислового будівництва шляхом кредитування, а не через дотації;

- незмінності планів без погодження з підприємствами;

- ліквідації раднаргоспів, поверненні до галузевої системи управління;

- підвищенні закупівельних цін на продукцію сільського господарства;

- встановленні незмінних планів державних закупівель продукції сільського господарства;

- перерозподілі долі національного прибутку на користь аграрного сектора;

- "заходах по розвитку соціальної інфраструктури села. Активну роль у спробі реалізувати реформу відіграв Голова Ради Міністрів СРСР О. Косигін. Перші кроки реформи принесли позитивні результати: пожвавилось сільськогосподарське виробництво, покращилось постачання населення міст

112

продовольством, зросла продуктивність праці; основні показники 8-ї п'ятирічки були виконані-Успіх початкового етапу реформи був скоріше викликаний фактором "початкового ефекту", тому що вже на початок 70-х рр. темпи реформи почали знижуватись. Головною причиною цього було те, що реформа не була спрямована на докорінну зміну старого господарського механізму управління економікою. Вона лише дещо видозмінювала розподіл функцій між центральними та низовими ланками при незмінності тієї ж командно-адміністративної системи. Поступово радянське керівництво почало відходити від ідеї реформування економіки, що негативно позначилось на темпах та стані економічного розвитку СРСР. На середину 70-х рр. радянська економіка повністю втратила притаманний їй динамізм розвитку: скорочується приріст продуктивності праці, знижуються темпи промислового розвитку, уповільнюються темпи запровадження досягнень науково-технічної революції, посилюється централізація та бюрократизація державної системи управління, поглиблюється криза сільського господарства, зростають закупки продовольства закордоном (у 10 разів), грошові доходи населення збільшуються випереджаючими темпами порівняно з ростом виробництва товарів широкого вжитку, зростає дефіцит товарів, знижуються темпи житлового будівництва, загострюються екологічні проблеми. Але згортання реформи не так болісна позначилось на життєвому рівні населення. Приплив "нафтодоларів" за рахунок широкомасштабного продажу нафтопродуктів районів Західного Сибіру дав змогу брежнєвському керівництву послаблювати деякий час негативні наслідки економічного спаду. Спроби поліпшити економічну модель продовжувались і в другій половині 70-х рр.: у