- Отже, розрядка не стала довгостроковою політикою. Не було подолано логіку "холодної війни" і підозрілість між великими державами. На згортанні розрядки позначилося й економічне відставання СРСР та консервативні тенденції у його внутрішній і зовнішній політиці. Негативну роль відіграла й економічна криза 70-х рр., що

розцінювалась в СРСР як криза капіталізму взагалі.

Міжнародні відносини першої половини 80-х рр. прине-;сли світові нове протистояння. СРСР встряє у громадянську війну в Афганістані, яка тривала 10 років: з 1979 по 1989 рр. Ізраїль здійснює збройну інтервенцію в Лівані (1982). США висаджують свої війська на Гренаді (1983) і в Лівані (1983-1984), підтримують партизанський рух проти режиму Д. Ортеги в Нікарагуа. Між Іраном та Іраком розпочинається довготривала війна. Але головною ареною .протистояння военно-політичних блоків знову стає Європа. Країни учасники Організації варшавського договору (ОВД) і країни НАТО активно розміщують тут ядерну зброю

-першого удару, збільшуються арсенали неядерних озброєнь Лри збереженні відносного паритету в ядерному озброєнні

між СРСР і США, останній мав перевагу в бронетанковій техніці (в 3 рази), артилерії (у 3,5 раза), засобах ППО (у 5 -разів). Війська ж НАТО мали більше протитанкових

засобів, бойових вертольотів, літаків військових суден. Перевазі СРСР в наступальних озброєннях керівництво НАТО вирішує протиставити нову оборонну стратегію. В листопаді 1984 р. воно схвалює план, в основу якого покладено ідею, запропоновану головнокомандуючим НАТО "Роджерсом, -завдати глибокого удару по другому ешелону військ противника з застосуванням неядерних систем озброєння.

Загострення міжнародної напруженості в першій половині 80-х рр. було не меншим, ніж в 50-60-ті рр. При Цьому ядерні потенціали країн значно збільшилися. У світі налічувалося 50 тис. ядерних зарядів сумарною потужністю 16 тис. мегатонн. Найбільша кількість ядерних і звичайних озброєнь була зосереджена в Європі. У разі широкомасштабного конфлікту, навіть без використання ядерної зброї, Європа з її 200 атомними реакторами, розвинутою хімічною і нафтопереробною промисловістю перетворилася б на руїни.

23 березня 1983 р. президент США Р. Рейган повідо-ми-в про розробку в США програми СОЇ (стратегічна оборонна ініціатива), яка передбачала створення глобальної протиракетної оборони з елементами космічних озброєнь. До участі в цій програмі запрошувався і СРСР. Його реакція була різко негативною. Розробка анти-СОЇ вимагала великих матеріальних витрат, яких радянська еко-номіка не витримала б. Фактично програма СОЇ стала провокацією США з метою розвалу СРСР. Водночас ця програма не давала повної гарантії захисту території Сполучених Штатів та їхніх союзників.

139

Поступово в свідомості світової громадськості сформувалося різко негативне ставлення до ідеї насильницького розв'язання протистояння між Заходом і Сходом. На Стокгольмській конференції по заходах закріплення довіри і безпеки в Європі, що проходила з перервами з 17 січня

1984 р- по 21 вересня 1986 р., СРСР виступив з рядом ініціатив по обмеженню військово-морської діяльності на півночі Європи і в Середземному морі: пропонувалося вивести із Середземномор'я як радянські, так і американські кораблі - носії ядерної зброї, а згодом і військові флоти СІЛА та СРСР. І це не було суто пропагандистським маневром. Після приходу до влади М. Горбачова Москві почали розуміти, що серйозна зовнішня політика неможлива без взаємних поступок.

Новий радянський лідер розгорнув широку зовнішньополітичну діяльність. На Стокгольмській конференції був узгоджений комплекс .політичних і військово-технічних заходів для зменшення ризику війни в Європі. 7 квітня

1985 р. СРСР припинив розгортання ракет СС-20, а з 6 серпня ввів односторонній мораторій на ядерні випробування, який діяв 1,5 року. В січні 1986 р. М. Рорбачов висунув програму ліквідації до кінця століття озброєнь масового знищення. У травні 1987 р. політичний консультативний комітет ОВД прийняв основні положення нової військової доктрини, яка мала оборонний характер. Декларувалося, що учасники ОВД ні за яких обставин не почнуть воєнних дій проти будь-якої держави чи союзу держав, якщо самі не стануть об'єктом агресії; що ніколи не застосують першими ядерну зброю; що СРСР і його союзники не мають територіальних претензій до інших країн і не вбачають у них ворогів. П'ять зустрічей М. Горбачова з Р. Рейганом дозволили зрушити переговори по ядерному роззброєнню з мертвої точки. Першим практичним кроком у цій галузі став радянсько-американський договір 1987 р. про ракети середньої та малої дальності. Він передбачав знищення близько 4% арсеналу ядерної зброї..

Вагомий внесок у зміцнення миру в Європі зробила Загальноєвропейська конференція, яка проходила у Відні з 1986 по 1989 рр. У підсумковому документі, прийнятому 15 січня 1989 р., серед різних аспектів зміцнення міжнародної безпеки особливо виділялася проблема прав людини. Всім державам було рекомендовано удосконалювати свої закони, адміністративні правила і політику в галузі громадянських, політичних, економічних, соціаль них, культурних та інших прав людини і основних свобод і застосовувати їх на практиці.

А після зруйнування Берлінської стіни в листопаді 1989 р. і грудневої зустрічі М. Горбачова зДж. Бушем на Мальті було покладено кінець "холодній війні" між СРСР і СПІА- Ці великі держави перестали розглядати одна одну як супротивників.

.Важливим етапом у зміцненні міжнародного миру стали женевські домовленості між США і СРСР по Афганістану і остаточне виведення радянських військ із цієї країни