Державного економічне програмування виявилося досить ефективним при рішенні ряду господарських і соціальних задач, однак у цієї ефективності є об'єктивні границі. В умовах ринкової економіки програмування може бути тільки індикативним, тобто носити цільовий рекомендаційно-стимулюючий характер. Проте воно виявилося досить ефективним засобом рішення задач різного рівня; якщо державні програми часто і не реалізувалися цілком, вони все-таки забезпечували соціально-економічний розвиток у бажаному напрямку. Не менш важливо і та обставина, що програмування дозволяє синтетично використовувати всі засоби державного регулювання економіки, уникнути суперечливості і непогодженості регулюючих заходів окремих державних установ.

Державне фінансове стимулювання, замовлення і закупівлі в рамках економічних програм роблять помітний і нерівномірний вплив на конкурентноздатність окремих компаній, положення галузей, регіонів, соціальних груп і викликають опір тих, чиї інтереси виявилися защемленими. На державні програмуючі органи тому постійно виявляється різнобічний вплив, що відбиває суперечливі інтереси окремих груп, суспільних сил, політичних парій.

3. Функції та цілі державного регулювання економіки.

Утручання держави в економіку переслідує визначені функції. Як правило, воно коректує ті "недосконалості", що властиві ринковому механізмові і з якими він сам або справитися не в змозі , або це рішення неефективне. Держава бере на себе відповідальність за створення рівних умов для суперництва підприємців, для ефективної конкуренції, за обмеження влади монополій. Воно також піклується про виробництво достатньої кількості суспільних товарів і послуг, тому що ринковий механізм не в змозі належним образом задовольняти колективні потреби людей. Участь держави в економічному житті диктується ще і тим, що ринок не забезпечує соціально справедливий розподіл доходу. Державі слід піклуватися про інвалідів, незаможних, старих. Йому також належить сфера фундаментальних наукових розробок. Це необхідно тому що для підприємців це дуже ризиковано, надзвичайно дорого і, як правило, не приносить швидких доходів.

2. Функції держави в ринковій економіці

1. Створення правової основи для стабільного функціонування господарської системи, розробка і прийняття законів, що визначають право власності і регулюють економічну діяльність. Для контролю за дотриманням законів створюються спеціальні державні органи.

2. Здійснення емісії грошей і створення для цього необхідних економічних структур.

3. Політика по макроекономічній стабілізації економіки. Використовуючи різні важелі, державу намагається не допустити виникнення різних кризових явищ, а при їхньому прояві прагне в як можна більш короткі терміни домогтися ситуації економічної рівноваги.

4. Організація виробництва товарів і послуг, яким не зацікавлений займатися приватний сектор.

5. Керування державним майном і державним підприємництвом.

6. Насичення ринку інформацією, макроекономічне і соціальне планування.

7. Реалізація довгострокових економічних програм в області НТП, структурної й інвестиційної політики.

8. Участь у рішенні регіональних проблем, розробляючи для цього регіональну державну політику.

9. Шляхом перерозподілу доходів, забезпечення мінімуму соціальних гарантій.

10. Регулювання в зовнішньоекономічній сфері: зовнішньоторговельна політика, контроль за міграцією капіталів і робочої сили, вплив на валютні курси і т.п.

11. Податкова і бюджетна політика.

Генеральною метою державного регулювання економіки є економічна і соціальна стабільність і зміцнення існуючого ладу усередині країни і за рубежем, адаптація до його умов, що змінюються.

Від цієї генеральної мети поширюється дерево так званих опосредующих конкретних цілей, без здійснення яких генеральна мета не може бути досягнута. Ці конкретні цілі нерозривно зв'язані з об'єктами державного регулювання економіки. Ціль - вирівнювання економічного циклу - спрямована на об'єкт, тобто на економічний цикл; поліпшення навколишнього середовища - на навколишнє середовище і т.п.

Очевидно, що мети, по-перше, неоднакові за значенням і масштабами і, по-друге, знаходяться в тісному взаємозв'язку. Найчастіше одна мета не може бути поставлена і досягнута поза залежністю від інших. Наприклад, неможливо представити стимулювання НИОКР без створення сприятливих умов нагромадження капіталу, без вирівнювання кон'юнктури, удосконалювання галузевої структури економіки, стабільного грошового обігу.

Перераховані цілі, я вважаю, частково перекривають один одного, одна може виявитися тимчасово більш важливої і підкорити собі інші в залежності від реальної господарської і соціальної ситуації, рівня усвідомлення цієї ситуації суб'єктами державного регулювання економіки і від встановленої урядовими органами на даний відрізок часу системи пріоритетів цілей. Кожна з вищезгаданих цілей може служити, сприяти або перешкоджати досягненню іншої мети. Конкретні цілі усередині дерева цілей можуть бути первинними, вторинними, третинними і т.д. Наприклад, в умовах кризи первинною метою стає вихід із кризи у вузькому конкретному змісті - пожвавлення кон'юнктури. Всі інші цілі підкоряються їй.

У цілому держава реалізує політичні і соціально-економічні принципи даного співтовариства громадян. Воно активно бере участь у формуванні макроекономічних ринкових процесів. Роль держави в ринковій економіці виявляється через наступні найважливіші функції:

а) створення правової основи для прийняття економічних рішень. Держава розробляє і приймає закони, що регулюють підприємницьку діяльність, визначає права й обов'язки громадян;

б) стабілізація економіки. Уряд використовує бюджетно-податкову і кредитно-грошову політику для подолання спаду виробництва, для згладжування інфляції, зниження безробіття, підтримки стабільного рівня цін і національної валюти;

в) соціально - орієнтований розподіл ресурсів.

Держава організує виробництво товарів і послуг, яким не займається приватний сектор. Воно створює умови для розвитку сільського господарства, зв'язку, транспорту, визначає витрати на оборону, на науку, формує програми розвитку утворення, охорони здоров'я і т.д.;

г) забезпечення соціального захисту і соціальної гарантії.

Держава гарантує мінімум заробітної плати, пенсії по старості, інвалідності, допомога з безробіття, різні види допомоги незаможним і т.д.

Генеральною метою