Проте, якщо ми прагнемо реалізувати свій людський потенціал, ми повинні це почуття розвивати. Від народження воно існує у нас у вигляді теоретичної можливості, а не реальної даності. Кожен з нас реалізує цю можливість у свій власний спосіб. Адлер вважав, що цей процес починається на 5 році життя, коли формується життєва мета. Будучи неясною та неусвідомленою на початку нашого становлення, в дитячі роки, ця життєва мета. з часом стає джерелом мотивації, силою, що організує наше життя, надає їй смислу.

Висновки щодо природи прагнення переваги:

прагнення до. переваги Адлер розглядав як єдиний фундаментальний мотив, а н,е як комбінацію окремих прагнень;

дане прагнення є універсальним: воно є загальним для усіх, в нормі і патології;

дане прагнення може набувати як негативного (деструктивного), так і позитивного (конструктивного) напрямку. Негативне виявляється у людей із слабкою здатністю до адаптації, які здобувають перевагу шляхом егоїстичної поведінки та за рахунок інших. Люди з сильною здатністю до адаптації проявляють своє прагнення в позитивному напрямку, щоб воно не шкодило добробуту інших;

прагнення переваги супроводжується великими енергетичними затратами та зусиллями. Рівень напруги при цьому швидше зростає ніж зменшується;

прагнення переваги проявляєтвся як на рівні індивіда, так і на рівні суспільства. Ми вдосконалюємося не тільки як індивіди та члени суспільства, але й намагаємося вдосконалювати саму культуру нашого суспільства.

Отже, Адлер описував людей, що живуть у згоді з оточуючим середовищем і постійно намагаються його покращити. Цю проблему Адлер вирішує за допомогою своєї концепції стилю життя.

Стиль життя — це унікальне поєднання рис, способів поведінки та звичок, які, коли взяті разом, визначають неповторну картину існування індивіда. Адлер прийшов до висновку, що в дитинстві ми всі почуваємо себе неповноцінними, або в реальності, або ж в уяві, і це спонукає нас якимось чином компенсувати свою неповноцінність. У зв'язку з цим, ми спрямовуємо нашу поведінку таким чином, щоб компенсувати наші вади чи обмеження, що стає стилем нашого життя.

Отже, стиль життя ґрунтується на наших зусиллях, спрямованих на. подолання почуття неповноцінності і, завдяки цьому, на підсилення почуття переваги. З погляду Адлера стиль життя настільки міцно закріплюється у віці від 4 до 5 років, що змінити його пізніше майже неможливо. Він стає головним стрижнем поведінки у майбутньому.

Типи особистості: установки, пов’язані з стилями життя.

Адлер вказує, що постійність нашої особистості протягом усього життя пояснюється стилем життя. У кожної людини стиль життя свій і неповторний. Кожна людина у житті вирішує три головні проблеми: праця, дружба і любов. Залежно від того, як людина вирішує ці завдання, виділяють типи установок:

Керуючий тип: люди самовпевнені, напористі, з незначним соціальним інтересом, або і взагалі без наявності будь якого соціального інтересу. Їх поведінка не передбачає турботи про добробут інших. Для них характерна установка переваги над зовнішнім світом. Життєві проблеми вони вирішують у антисоціальний спосіб. Юні правопорушники та наркомани — два приклади людей, що відносяться до керуючого типу.

Тип, що бере: люди з подібною установкою ставляться до зовнішнього світу паразитично, задовольняють більшість своїх потреб за рахунок інших. У них немає соціального інтересу. Основна турбота в житті — отримати якомога більше від інших. Оскільки вони малоактивні, то немає великої загрози в тому, що вони чинитимуть страждання іншим.

Уникаючий тип: у людей даного типу немає ні достатнього соціального інтересу, ні активності, необхідної для вирішення своїх власних проблем. Вони більше бояться невдачі, ніж прагнуть успіху. Їх життя характеризується соціально безкорисною поведінкою, уникненням від вирішення життєвих задач.

Соціально корисний тип: це тип — втілення зрілості в системі поглядів Адлера. В ньому поєднані високий ступінь соціального інтересу і високий рівень активності. Будучи соціально-орієнтованим, він проявляє справжню турботу про інших і зацікавлений у спілкуванні з ними. Він сприймає три основні життєві задачі — працю, дружбу і любов, — як соціальні проблеми, усвідомлює, що вирішення цих задач вимагає співробітництва, особистої мужності і готовності внести свій вклад в добробут інших.

Соціальний інтерес.

Люди в значній мірі мотивовані соціальними спонуками. Людей спонукає до тих чи інших дій вроджений соціальний інстинкт, який заради цілей спільноти спонукає їх відмовлятися від егоїстичних цілей, тобто свої особисті потреби вони підкоряють справі соціальної користі. Соціальний інтерес не виникає автоматично, а вимагає, щоб його усвідомлено розвивали.

Соціальний інтерес Адлера виступає показником психічного здоров’я.

Згідно з Адлером за вираженістю соціального інтересу можна оцінювати стан психічного здоров’я індивіда. Він посилався на нього як на «барометр нормальності» — показник, який можна використовувати під час оцінювання якості життя людини. Іншими словами, наше життя настільки цінне, наскільки ми сприяємо підвищенню цінності життя інших людей.

Нормальні, здорові люди по-справжньому турбуються про інших, їх прагнення до переваги є соціально-позитивним, і включає в себе прагнення добробуту для усіх інших, у погано пристосованих людей соціальний інтерес виражений недостатньо. Вони егоцентричні, змагаються за особистісну перевагу і главенство над іншими, у них немає соціальних цілей. Вони занурені у свої власні інтереси та самозахист.

Творче «Я»

Концепція Творчого "Я" є найважливішим конструктом адлерівської теорії, його найвищим досягненням як персонолога. Усі інші, порівняно з ним, мають другорядне значення У ньому був втілений активний принцип людського життя. Адлер стверджував, що стиль життя формується під впливом творчих здібностей особистості.

Ця творча сила відповідає за мету в житті людини, визначає методи досягнення цієї мети і сприяє розвиткові соціального інтересу та установки щодо оточуючого світу. Вона впливає на сприйняття, пам'ять, фантазії і