майже половина з опитаних не має можливостей впливати на управлінські рішення щодо підприємницької політики в регіоні (44%). Серед діючих каналів на першому місці знаходяться особисті зв’язки (21,3%). Вплив через союзи, асоціації підприємців використовує кожний сьомий опитаний (14,7%). 7,2% опитаних звертаються до депутатського корпусу з метою представлення і захисту підприємницьких інтересів у структурах регіональної влади. Респонденти, які покладаються на власні дії (особисті звертання з пропозиціями в органи державного управління), становлять 5,6%, засоби масової інформації використовують 3,7% підприємців.
Тривожним є той факт, що майже кожний четвертий респондент (24,3%) взагалі не вважає за доцільне якось впливати на рішення щодо розвитку бізнесу в регіоні (серед індивідуальних підприємців таких 30%). Можливо, що будь-які шляхи реалізації групових інтересів через офіційні канали впливу не розглядаються респондентами як ефективні за існуючих обставин.
На думку підприємців щодо взаємодії з регіональними владними структурами влади впливають вік (серед молодих підприємців віком до 25 років 35,6% опитаних заперечують необхідність мати можливість тиску на органи влади, серед тих, кому більше 55 років, такої думки дотримується кожний десятий), тривалість підприємницької діяльності (“пасивні” наміри серед 38% тих, хто в підприємництві лише рік або менше, і лише 13% серед тих, чий підприємницький стаж перевищує 8 років). Тобто зі зростанням тривалості бізнес-діяльності поширюється і думка підприємців про необхідність мати ті чи інші канали впливу на владу.
За визначеними критеріями соціальної зрілості характер поведінки власників малого бізнесу є зорієнтованим на задоволення власних індивідуальних потреб або тих групових, від яких залежить розвиток підприємницької справи. Рівень співпраці підприємців (які мають невелику власну справу) з державними органами влади щодо реалізації соціальних програм в регіоні досить низький. Насамперед, це є свідоме ставлення людей до участі в суспільному житті. В той же час треба взяти до уваги не тільки суб’єктивний чинник (тобто незацікавленість, байдужість і т.ін.), але й об’єктивні умови бізнес-діяльності.
Такі негативи як хабарництво, бюрократичність, податковий тиск стають на заваді реалізації соціальної активності підприємців. Уявлення більшості людей про великі грошові доходи, які приховують підприємці, породжує упереджене ставлення до цієї групи з боку державних службовців (органів пожежної безпеки, санітарного контролю і ін.), які намагаються мати від них певну користь.
Партнерство власників бізнесу та суспільства може здійснюватися за умов прозорості фінансових механізмів перших та довіри останнього. Як показало дослідження, на думку власників малого бізнесу, підприємницькі союзи майже не мають впливу на управлінські рішення, окрім монополістів та гігантів бізнесу. Та й самі власники тримаються осторонь, бо майже не мають надії на реальну участь в житті міста та регіону.
Відбувається те, що орієнтація на суспільство практично відсутня у малих підприємців обстеженого регіону, а реальні дії та мотиви діяльності цієї групи спрямовані на досягнення індивідуального успіху. Направлений на себе підприємницький інтерес не дозволяє навіть повноцінно об’єднуватися в союзи, тому що окремі власники малого бізнесу переважно стоять осторонь від влади, від суспільства, один від одного. За зазначеними вище критеріями соціальної зрілості, згуртованість пред-ста-вників малого бізнесу обмежується діловою співпрацею. Будування співтовариства підприємців здійснюється за рахунок необхідності професійної самореалізації, якої ефективніше досягти разом.
Література: 1. Лапин Н.И. Интересы, группы интересов и трансформация российского общества // Социс. – 1997. – № 3. – С.14-24 2. Пилипенко В., Шевель І. Соціологія підприємництва. – К., 1997. – С. 85. 3. Смоллвоун Д., Велтер Ф., Ісакова Н. Географія та розвиток ринків малих підприємств України // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. – 2000. – № 2. – С. 113-120.
