Виданню часопису послідовно сприяли архієпископи Арсеній (О. Д. Брянцев) (1903-1914 р.), Антоній (О.П. Храповицький) (1914-1918 р.) [1, с. 17-41, 129-132, 134-140 і ін.]. Безумовно, літературно-просвітницька діяльність архіпастирів не могла не вплинути на загальний рівень філософсько-богословської думки, перетворюючи Харків в один зі значних її центрів.

Із часописом «Віра і Розум» активно співпрацювали викладачі ХДС М. Страхов, В. Тихомиров та ін.; професори-протоієреї Харківського університету Т. І. Буткевич, М. С. Стелецький; професори Ф. Зеленогор- ський, В. Надлер (пізніше професор Новоросійського університету в Одесі), М. Остроумов, А. Шилтов та ін. [16, с. 17-18; 17, с. 10-16 ].

У часописі «Віра і Розум» регулярно друкувався професор Київської духовної академії П. І. Ліницький (1839-1906) — «блискучий самородок духовної культури України другої половини Х1Х — початку ХХ століть» , продовжувач традицій київської релігійно-філософської школи [23 , с. 46]. Він — автор близько двадцяти фундаментальних книг, численних статей з історії філософії, гносеології, загальної філософії, релігії, етики, естетики тощо; на сторінках «Віри і Розуму» він опублікував понад сорок значних за обсягом статей; крім того, у Харкові опубліковано вісім його книг.

На сторінках часопису «Віра і Розум» друкували свої праці й інші видатні вчені свого часу. Так, показником високого наукового рівня часопису були регулярні виступи професора Московської духовної академії, найви- датнішого систематизатора й системобудівника теїстичної філософії в Росії — В. Д. Кудрявцева-Платонова (1828-1891). Найважливіші підвалини цієї філософії втілені ним у системі «трансцендентального монізму». Слухачами його лекцій були Вол. С. Соловйов, М. І. Каринський, продовжувачами його «метафізичних традицій» у стінах МДА стали О. І. Введенський і П. О. Флоренський, творчі шляхи яких так чи інакше перетиналися з часописом «Віра і Розум». На сторінках часопису в 1884-1891 рр. опубліковано 12 статей В. Д. Кудрявцева-Платонова.

На сторінках часопису «Віра і Розум» у різні роки виступали також професор Санкт-Петербурзької духовної академії Н. Барсов, професори Московської духовної академії Є. Амфітеатров, А. Бєляєв, С. Глаголєв, І. Н. Корсунський; професор Казанської духовної академії В. А. Снєгірьов; професор Варшавського університету Г. Струве, професор-протоієрей Іаков Галахов з Томська та багато інших.

Протягом усіх років видання часопис викликав широкий резонанс не тільки серед професійних філософів, але й істориків, богословів; факт його появи був зафіксований у вельми поважному дореволюційному Енциклопедичному словникові [27, с. 641]. На публікації часопису було багато відгуків у періодичних виданнях, за якими уважно стежила його редакція. Повз її увагу не пройшов відгук В. В. Розанова (1856-1919) в часописі «Русский труд» на одну з публікацій відомого харківського філософа і богослова Т. І. Буткевича (1854-1925) [16, с. 16]. Тут знайшла відображення висока оцінка часопису в цілому й автора, що співробітничав із ним, зокрема.

Огляди публікацій часопису «Віра і Розум» відбиті на сторінках «молодшого сучасника» харківського часопису — у «Вопросах философии и психологии» [9]. Листувався з авторами часопису «Віра і Розум», наприклад, з харківським філософом (філологом за фахом) А. В. Вєтуховим (1869-1941), П. А. Флоренський [7]. За полемікою харківського філософа Т. І. Буткевича і князя С. М. Трубецького уважно стежили провідні філософські часописи того часу, зокрема «Вопросы философии и психологии» [2, с. 80]. На сторінках цього часопису полемізували харківський філософ І. С. Продан з істориком філософії, що став пізніше відомим, Б. В. Яковен- ком (1884-1948).

Важливим напрямом роботи «Віри і Розуму» була історія філософії: від спадщини античних і ранньохристиянських авторів до тогочасних філософів і теологів. Увагу авторів «Віри і Розуму» привертали різні аспекти творчості філософів Античності. Саме з цією тематикою дуже активно на сторінках часопису виступав професор Ф. А. Зеленогорський (1839-1909), випускник історико-філологічного факультету Казанського університету, котрий з 1878 р. працював у Харківському університеті. Часопис активно публікував першоджерела: на його сторінках уперше в російському перекладі надруковано праці Діогена Лаертського, Сенеки, Цицерона, Пру- денція й інших античних авторів.

Контури духовної культури Середньовіччя, що виникають в епоху пізньої Античності, окреслювалися в працях Отців і Вчителів Церкви. Різні аспекти вятоотецької традиції ретельно аналізували автори «Віри і Розуму», серед яких були і богослови, і світські дослідники.

Увагу авторів часопису привертала філософська думка наступних епох, насамперед, західноєвропейська філософія Нового часу. Автори часопису аналізували ідеї Р. Декарта, Г. В. Лейбніца, Б. Спінози, Й. Ф. Гербарта (1776-1841) — німецького філософа, психолога і педагога та ін. Багато місця на сторінках часопису в різний час відводилося розкриттю французького вільнодумства XVIII ст. Аналізувалися також скептицизм англійського мислителя Д. Юма; філософська система основоположника німецької класичної філософії І. Канта; динамічний атомізм Ружера Йосипа Бос- ковича (1711-1787) — хорватського фізика, математика й астронома, чия творчість суттєво вплинула на розвиток природознавства першої половини ХІХ в., нарешті, стан післякантівської філософії в Німеччині. Філософський ірраціоналізм, представлений А. Шопенгауером і Е. Гартманом, їх погляди на походження релігії, її сутність розглядали численні автори часопису.

Авторів часопису цікавили філософські погляди не тільки західноєвропейських, але й вітчизняних