АКАДЕМІЯ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ПРОБЛЕМ ВИХОВАННЯ

Загрева Валентина Ярославівна

УДК 37. 03: 34: 376. 6

ПРАВОВЕ ВИХОВАННЯ СТАРШОКЛАСНИКІВ

У НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОМУ ПРОЦЕСІ

ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ ШКІЛ-ІНТЕРНАТІВ

13.00.07 – теорія і методика виховання

А В Т О Р Е Ф Е Р А Т

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Київ – 2002

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в лабораторії виховної роботи в закладах інтернатного типу Інституту проблем виховання АПН України.

Науковий керівник: доктор педагогічних наук, професор

Сиротенко Анатолій Йосипович,

Інститут проблем виховання АПН України,

головний науковий співробітник.

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор

Пометун Олена Іванівна,

Інститут педагогіки АПН України,

завідувач лабораторії історичної освіти;

кандидат педагогічних наук

Тараненко Ірина Глібівна,

Інститут засобів навчання АПН України,

старший науковий співробітник.

Провідна установа: Житомирський державний

педагогічний університет імені Івана Франка, кафедра педагогіки, Міністерство освіти і науки України,

м. Житомир

Захист дисертації відбудеться 26 листопада 2002 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.454.01 в Інституті проблем виховання АПН України за адресою: 04060, м. Київ, вул. Максима Берлинського, 9; 8 поверх, зал засідань.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту проблем виховання АПН України (04060, м.Київ, вул. М.Берлинського, 9).

Автореферат розісланий 25 жовтня 2002 року.

Вчений секретар Г.П. Пустовіт

спеціалізованої вченої ради

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДОСЛІДЖЕННЯ

Актуальність дослідження. Реформи у суспільстві і, зокрема, в освіті тісно пов'язані з необхідністю вирішення певних педагогічних проблем. Соціально-економічні зміни, притаманні сьогоденню, загострюють проблему правового виховання підростаючого покоління.

Відповідно до Закону України “Про освіту”, Національної доктрини розвитку освіти України у ХХІ столітті, Державної національної програми “Освіта” (“Україна ХХІ століття”), “Концепції виховання дітей та молоді у національній системі освіти”, проекту “Концепції громадянського виховання особистості в умовах розвитку української державності” виняткового значення набуває громадянське виховання, яке має забезпечити всебічний розвиток і соціальну активність особистості. Невід'ємною складовою його є правове виховання, мета якого – формувати правову культуру молодої людини, що допоможе їй у визначенні істинних життєвих орієнтирів, виробленні власного погляду на суспільство у правовому вимірі, розвитку вмінь правового захисту себе та інших людей у складних умовах сьогодення. Правове виховання покликане забезпечити розвиток цілісної особистості, здатної усвідомлювати свої права людини, громадянина держави, і не тільки знати ці права, а й уміти переконливо відстоювати їх.

Необхідність розв'язання цих освітянських проблем зумовила пошук нових підходів до організації правовиховної роботи зі школярами, зокрема у загальноосвітніх школах-інтернатах. Незважаючи на те, що в Україні досить давно функціонують загальноосвітні заклади інтернатного типу, у яких здійснюється правове виховання підростаючого покоління, ефективність їхньої діяльності в цьому напрямі є недостатньою. Перебудова виховної роботи з учнями у загальноосвітніх школах-інтернатах потребує серйозної уваги вчених і практиків.

Теретичні засади діяльності шкіл-інтернатів розроблялися в роботах Б.С.Кобзаря, Є.П.Постовойтова, В.Г.Слюсаренка та ін.

Особлива увага була приділена дослідженням із проблеми особистісно орієнтованого підходу у вихованні школярів М.К.Акимової, І.Д.Беха, А.М. Бойко, М.Й.Боришевського, І.Г.Єрмакова, В.Г.Кузя, В.В.Нечипоренка та ін.

Правові тенденції знаходять своє відображення в особистісно орієнто-ваній педагогіці західних країн і США, зокрема у працях Д.Дьюї, А.Маслоу, С.Х.Паттерсона, К.Роджерса, Б.Спока, С.Френе, Л.Рона Хаббарда та ін.

Важливими стосовно проблеми дослідження є праці Р.А. Арцишевського, М.Р. Баяновської, Н.В. Заверіко, О.В. Киричука, Г.І. Сороки та ін., присвячені розвитку соціальної активності школярів, а також роботи Т.С. Гурлєвої, В.Г. Запорожченка, І.В. Козубовської, Д.В. Колесова, Н.Ю. Максимової, В.М. Оржеховської, О.І. Пометун, М.М. Фіцули та інших з проблем запобігання і профілактики формування у школярів шкідливих звичок.

Актуальними для нас стали висновки і результати досліджень з теорії правового виховання та організації навчально-виховного процесу в школах-інтернатах П.В. Вербицької (правове виховання у системі громадянської освіти), В.Ф. Дубровського (функції правової культури), С.Г. Карпенчук (правове виховання у системі національного виховання), Л.В. Канішевської (нові підходи щодо реалізації виховної діяльності в школах-інтернатах), Л.В. Кузьменко (правова вихованість як компонент соціальної зрілості особистості), С.О. Нікітчиної (взаємозв'язок морального і правового виховання), В.М. Оржеховської (профілактика правопорушень серед неповнолітніх), М.К. Подберезського (структура і поетапність реалізації правового виховання), О.І. Пометун (вивчення практичного права), А.Й. Сиротенка (правове виховання школярів на уроках географії), І.Г. Тараненко (громадянське виховання в школах європейських країн), М.О. Ткачової (гуманістична правова педагогіка), К.І. Чорної (громадянське виховання) та ін.

Разом з тим, аналіз теоретичних досліджень та існуючої педагогічної практики дає змогу стверджувати, що проблема правового виховання учнів загальноосвітніх шкіл-інтернатів ще мало досліджена.

Зокрема, поза увагою вчених залишилася проблема специфіки правового виховання у школах-інтернатах. Недостатньо розроблені технології цього аспекту виховної роботи, немає чітко визначених педагогічних умов ефективності правового виховання. Відсутня програма правового виховання учнів у школах-інтернатах, що є однією з причин того, що цей процес здійснюється здебільшого стихійно, без належної координації виховних впливів різних соціально-педагогічних систем і полягає у вивченні права на уроках з “Основ правознавства” і проведенні бесід про Конституцію України.

У суспільстві нагромадилася низка суперечностей, зокрема між об'єктивною і суб'єктивною необхідністю підвищення ефективності правового виховання підростаючого покоління, яке здійснюється у загальноосвітніх закладах інтернатного типу, та відсутністю науково обґрунтованої системи і програми реалізації такого виховання; потребою в інтеграції виховних впливів усіх форм організації навчання, позаурочних закладів, діяльності позашкільних навчальних закладів, громадських організацій, сім'ї і відсутністю таких зв'язків у реальній педагогічній практиці (особливо в школах-інтернатах); пріоритетом загальнолюдських цінностей, проголошених у Законі України “Про освіту”, та реаліями суспільного життя; потребою виховання правоосвіченої, морально і фізично здорової молодої людини та готовністю педагогічних колективів до реалізації цієї потреби.

Ці суперечності, а також відсутність науково обґрунтованих рекомендацій до їх подолання, необхідність практичного вдосконалення системи правовиховної діяльності у школах-інтернатах зумовили вибір теми нашого дисертаційного дослідження "Правове виховання старшокласників у навчально-виховному процесі загальноосвітніх шкіл-інтернатів”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана в контексті Національної програми "Діти України", затвердженої Указом Президента України від 18.01.1996 р. № 63/96. Тема дослідження узгоджена і затверджена Координаційною радою АПН України в галузі педагогічних і психологічних наук (протокол № 6 від 18.06.2002 р.) і виконана в аспекті комплексної теми "Науково-педагогічні основи соціально-педагогічної реабілітації вихованців закладів інтернатного типу (№ 0101U000369)" лабораторії виховної роботи в закладах інтернатного типу, теми "Науково-методичні засади, розробки і впровадження інтерактивних технологій у превентивному вихованні (№ 0102U000842)" лабораторії превентивного виховання Інституту проблем виховання АПН України та теми "Методологічно-світоглядні основи сучасної освіти та практика навчання" кафедри педагогіки і психології Волинського інституту післядипломної педагогічної освіти.

Об'єктом дослідження є процес правового виховання у загальноосвітніх школах-інтернатах.

Предмет дослідження – педагогічні умови правового виховання старшокласників у школах-інтернатах.

Мета дослідження полягає у науковому обґрунтуванні та розробці педагогічних умов ефективної реалізації правового виховання старшокласників у навчально-виховній діяльності загальноосвітніх шкіл-інтернатів.

Основна концептуальна ідея дослідження полягає в тому, що ми розглядаємо правове виховання як складову системи громадянського виховання, результатом якого є правова культура. Вона є компонентом духовної культури особистості та морально-духовною цінністю, яка формується в гармонійній єдності (світоглядної, громадянської, емоційної культури особистості) правової освіти і відповідної організації життєдіяльності учнів шкіл-інтернатів.

Гіпотеза дослідження. В основу роботи покладено припущення, що ефективність правового виховання учнів 9-11-х класів шкіл-інтернатів значно підвищиться, якщо у навчально-виховній діяльності цих навчальних закладів забезпечуватиметься інтеграція виховних впливів знань правового, морального, суспільствознавчого характеру і системи виховних позаурочних заходів та організації життєдіяльності учнів, що створило б своєрідне правове поле, яке здатне забезпечити не тільки засвоєння правових норм, а й вироблення відповідних внутрішніх переконань, умінь і навичок практичного їх застосування; реалізуватиметься особистісно орієнтований, діагностичний, інтегративний і діяльнісний підходи до розвитку цілемотиваційної сфери особистості; впроваджуватимуться відповідні комплексні засоби, форми і методи навчально-виховної діяльності; здійснюватиметься науково-методичне забезпечення цього процесу і належна підготовка вчителів і вихователів.

Відповідно до мети й гіпотези визначено такі завдання дослідження:

1. На основі аналізу філософської, юридичної, психологічної, педагогічної літератури визначити стан дослідженості проблеми правового виховання старшокласників і сучасні особливості цього процесу.

2. Виявити реальний стан правового виховання учнів 9-11-х класів загальноосвітніх шкіл-інтернатів.

3. Розробити критерії та рівні правової вихованості cтаршокласників шкіл-інтернатів.

4. Теоретично обґрунтувати та розробити структурно-функціональну модель правового виховання учнів старших класів загальноосвітніх шкіл-інтернатів та експериментально перевірити її дієвість шляхом впровадження авторської програми правового виховання.

5. За результатами експериментально-дослідницької роботи визначити педагогічні умови ефективності правового виховання старшокласників у навчально-виховному процесі загальноосвітніх шкіл-інтернатів.

6. Розробити та апробувати науково обґрунтовані методичні рекомендації для вчителів щодо реалізації програми правового виховання старшокласників.

Методологічною основою дослідження є: основні положення психолого-педагогічних, філософських, юридичних досліджень щодо проблем правового виховання школярів, закономірностей розвитку особистості старшокласника, положення дидактики про системне вивчення шкільних предметів як необхідної умови цілісного процесу засвоєння знань; сучасні наукові підходи до формування духовної культури особистості (цивілізаційний, антропологічний, культурологічний); наукові теорії про діалектичну взаємодію людини й суспільства, розвиток правосвідомості особистості як моральної цінності. Вихідні засади дослідження формувалися також на основі Загальної декларації прав людини, Декларації прав дитини, Конституції України, Пакту про права людини, Конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації, висновки Ради Європи та ООН, Закону України "Про освіту" і Державної національної програми "Освіта (Україна XXI століття)", Національної доктрини.

Теоретичною основою дослідження є наукові праці вчених щодо теорії становлення духовно-моральної особистості (І.Д.Бех, О.В.Киричук, С.О.Нікітчина); особливостей організації навчально-виховного процесу в загальноосвітніх школах-інтернатах (Б.С.Кобзар, Є.П.Постовойтов, В.Г.Слюсаренко, В.Г.Чугаєвський); правового виховання як компонента громадянського виховання школярів (В.М.Оржеховська, О.І.Пометун, К.І.Чорна, І.Г.Тараненко).

У дослідженні враховувалися положення Указів Президента України, а саме: "Комплексні заходи щодо профілактики правопорушень серед дітей, їх соціальної реабілітації в суспільстві (№ 200/98 від 18.03.1998 р.)", "Про Національну програму правової освіти та правової інформації населення (від 10.02.2000 р.)", Комплексна програма профілактики злочинності на 2001-2005 роки (№ 1376/2000 від 25.12.2000 р.).

Для розв'язання визначених завдань, перевірки висунутої гіпотези використано комплекс методів дослідження: теоретичні, емпіричні, статистичні.

Теоретичні: системний аналіз і синтез філософської, юридичної, психолого-педагогічної, соціологічної літератури з проблем дослідження; метод теоретичного аналізу та синтезу на етапах визначення мети, предмета, завдань дослідження, моделювання процесу правового виховання старшокласників, порівняння, узагальнення.

Емпіричні: педагогічні спостереження та аналіз досліджуваної проблеми; бесіди та анкетування педагогів, учнів шкіл-інтернатів, аналіз документації; педагогічний експеримент у його констатуючій і формуючій частинах; кількісний та якісний аналіз результатів.

Статистичні: аналіз використання статистичних методів оброблення результатів дослідження, порівняльний аналіз.

Дослідження проводилося поетапно.

Перший етап (1996–1998 рр.) – опрацювання філософської, юридичної, психологічної та педагогічної літератури; визначення мети, предмета і завдань дослідження; вивчення досвіду навчально-виховної роботи загальноосвітніх шкіл інтернатного типу Волині в аспекті теми дослідження. Проводився констатуючий етап експерименту, діагностика рівнів правової вихованості старшокласників; визначення й обґрунтування методів, прийомів, засобів ефективної реалізації правового виховання учнів 9-11-х класів у процесі навчально-виховної діяльності загальноосвітніх шкіл-інтернатів.

Другий етап (1998–2000 рр.) – розробка науково-методичного забезпечення формуючого етапу експерименту та його проведення; експериментальна перевірка ефективності правового виховання учнів 9-11-х класів загальноосвітніх шкіл інтернатного типу за обраною методикою.

Третій етап (2000–2002 рр.) – обробка результатів експериментально-дослідницької роботи; розробка методичних рекомендацій учителям для їхньої практичної діяльності; формулювання висновків; узагальнення всіх матеріалів дослідження; оформлення дисертаційної роботи.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що здійснено цілісне дослідження сучасних особливостей процесу правового виховання учнів старших класів загальноосвітніх шкіл інтернатного типу в аспекті дотримання та захисту прав людини; з позиції особистісно діяльнісного підходу запропоновано три критерії (пізнавальний, емоційно-мотиваційний, діяльнісно-поведінковий) і рівні правової вихованості старшокласників з урахуванням таких якостей, як відданість цінностям свободи, рівності, справедливості, повага до прав людини, непримиренне ставлення до всіх форм дискримінації; вперше методично концептуалізовано поняття "правове поле" як система спеціальних знань, норм і традицій шкільного життя, відповідальності за їх дотримання, що забезпечує вироблення в учнів правової свідомості та досвіду правової поведінки.

Теоретичне значення дослідження полягає в тому, що обґрунтовано й реалізовано структурно-функціональну модель правового виховання старшокласників у загальноосвітній школі-інтернаті з урахуванням педагогічних умов; уточнено сутність понять і зміст правового виховання учнів шкіл-інтернатів, що забезпечує успішний розвиток правової вихованості старшокласників з позиції суб'єктного підходу.

Практичне значення дослідження полягає у розробці цільової авторської програми правового виховання старшокласників у загальноосвітніх школах-інтернатах, виробленні науково-методичних рекомендацій вчителям щодо реалізації запропонованої програми. Програма і рекомендації можуть бути використані вчителями загальноосвітніх шкіл, практичними працівниками соціально-педагогічних систем, викладачами і студентами педагогічних навчальних закладів, слухачами на курсах підвищення кваліфікації педагогічних кадрів.

Особистий внесок здобувача полягає у розробці програми правового виховання старшокласників та впровадженні її у навчально-виховний процес загальноосвітньої школи-інтернату; методичних рекомендацій учителям і вихователям щодо її ефективної реалізації, теоретичному обґрунтуванні моделі організації правового виховання учнівської молоді.

Вірогідність результатів дослідження та основних висновків дисертації забезпечується методологічною обґрунтованістю вихідних положень наукового пошуку, адекватністю використаних методів дослідження його об'єкта, предмета, меті і завданням, застосуванням якісного і кількісного аналізу, підтвердженням основних положень гіпотези результатами педагогічного експерименту.

На захист виносяться:

1. Сукупність педагогічних умов, які забезпечують ефективність правового виховання старшокласників у загальноосвітніх школах-інтернатах.

2. Авторська програма правового виховання старшокласників.

3. Критерії і показники оцінки правової вихованості старшокласників.

Апробація результатів дослідження. Апробація і впровадження результатів дослідження здійснювалися у процесі дослідницько-експериментальної роботи, шляхом публікації основних теоретичних і практичних положень дослідження, у виступах автора на конференціях: “Інноваційна система виховної роботи на основі проектування соціального розвитку особистості” (м. Луцьк, 2001), "Сільська школа: проблеми і перспективи" (м. Луцьк, 2001), "Удосконалення управлінської діяльності у зв'язку з переходом загальноосвітніх навчальних закладів на новий зміст, структуру і 12-річний термін навчання" (м. Луцьк, 2002), "Педагогічна наука, педагогічна освіта" (м. Луцьк, 2002). Положення і результати дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри педагогіки і психології Волинського ІППО, щорічних обласних (м. Луцьк) і районних науково-практичних конференціях, на теоретичних і практичних семінарах керівників навчальних закладів інтернатного типу, їх заступників, організаторів позаурочної та позашкільної роботи, на засіданнях колегії управління освіти і науки Волинської облдержадміністрації, педагогічних рад Луцької та Маяківської шкіл-інтернатів.

Запропонована програма правового виховання старшокласників у загальноосвітній школі-інтернаті, методичні рекомендації вчителям щодо її реалізації, модель організації правового виховання учнівської молоді впроваджено у практику роботи у Луцькій, Нововолинській, Маяківській, Люблінецькій, Володимир-Волинській школах-інтернатах Волинської області.

Результати дослідження використовуються на курсах підвищення кваліфікації вчителів-правознавців, вихователів і організаторів виховного процесу у Волинському інституті післядипломної педагогічної освіти, у Волинському державному університеті імені Лесі Українки (педагогічний факультет) та Луцькому педагогічному училищі.

Публікації. Основні теоретичні положення та результати дослідження дисертації висвітлено у 9 публікаціях, у тому числі: 4 статті у фахових наукових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, двох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків (обсяг основного тексту – 170 сторінок), списку використаних джерел (261 найменування, з них 10 – іноземними мовами) та 9 додатків на 22 сторінках. У роботі вміщено 2 рисунки, 1 схему, 6 гістограм та 7 таблиць на 13 сторінках. Загальний обсяг дисертаційної роботи – 216 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується вибір теми, її актуальність і доцільність, визначається об'єкт і предмет, мета дослідження; сформульовано гіпотезу, завдання, методологію та основні методи дослідження; розкрито наукову новизну, теоретичне і практичне значення, особистий внесок здобувача, апробацію; подано відомості про структуру дисертації.

У першому розділі “Правове виховання особистості як педагогічна проблема“ здійснено аналіз науково-педагогічної літератури, розглянуто досвід роботи освітніх закладів із проблеми правового виховання старшокласників у загальноосвітніх школах-інтернатах; уточнено визначення таких понять, як: правове виховання, правова вихованість, правова культура.

Аналіз наукової літератури засвідчує, що правове виховання шкільної молоді є складним процесом вивчення і засвоєння нею теоретичних основ права, формування правових уявлень і понять, розвиток на цій основі правосвідомості та правової вихованості, мотивів діяльності та культури правового мислення, організації досвіду правомірної поведінки і діяльності, що складає правову культуру особистості.

Процес правового виховання пов'язаний з правовою освітою школяра, результативність якої обумовлюється особливостями розвитку його інтелектуальної сфери (здібностей, чуттєвого пізнання, відчуття, сприйняття, уяви, мислення), формуванням поглядів, оцінних ставлень, переконань, правових умінь і навичок у процесі організації навчально-виховної діяльності.

Проте правова освіта не обмежується лише знанням закономірностей розвитку права, основоположних його принципів і норм, певним рівнем їх розуміння та засвоєння, а й передбачає розвиток, збагачення й удосконалення правового мислення, правової пам'яті і правового уявлення особистості.

Дослідження дає змогу стверджувати, що у системі правового виховання доцільно виділити три головні аспекти: інтелектуально-інформаційний, емоційно-мотиваційний та особистісно-діяльнісний. Тому правове виховання учнів включає такі компоненти: формування правосвідомості учнів (опанування правовими знаннями; вироблення позитивного ставлення до правових норм; переконаність у них як основи соціальної справедливості й захищеності кожної особи) та вироблення досвіду правової поведінки, демократичних стосунків, правомірних дій. Правова вихованість учня розглядається як інтегративна якість особистості, в основі якої лежить єдність свідомості (усвідомлення справедливості права й закону, сприйняття правової поведінки) й правомірної діяльності як природної основи життя.

Аналіз психолого-педагогічної літератури з проблем правового виховання засвідчує, що переважна частина досліджень висвітлює такі його аспекти, як: формування правових знань, дотримання норм співжиття, ознайомлення з основами кримінального кодексу, зв'язок моралі і права, формування громадянськості тощо. Однак недостатньо уваги приділяється вихованню в учнів комплексу правових якостей, пов'язаних з правами людини, зокрема відданості цінностям свободи людини, непримиренного ставлення до дискримінації за будь-якими ознаками, вміння відстоювати власні права. Актуальною залишається проблема розробки системи вироблення навичок правомірної поведінки учнів, особливо в умовах школи-інтернату.

У ході дослідження виявлено, що реальний стан правового виховання старшокласників у загальноосвітніх школах-інтернатах не відповідає сучасним вимогам. Правове виховання, як правило, полягає лише у вивченні базового навчального курсу “Основи правознавства” в 9-му класі. Курси за вибором “Практичне право”, “Людина і суспільство”, “Ми – громадяни України” та інші, зазвичай, не вивчаються. Відсутня система позаурочної виховної роботи правового характеру. Спостерігається низький рівень правової освіченості старшокласників, деформована їхня морально-правова свідомість, домінують антиправові орієнтації у способах задоволення своїх потреб тощо.

Аналіз наукової літератури та результатів констатуючого етапу експерименту дає підстави для висновку, що причинами такого стану є: поширеність антиправових і аморальних орієнтацій серед молоді; недостатня розвинутість різних форм міжособистісного спілкування, бездуховність спілкування; відсутність взаємозв'язку, активного та творчого співробітництва “педагог – учень”; пасивність і недостатня професійна підготовка вчителів і вихователів; низький рівень методичного забезпечення організації правового виховання. Крім того, у більшості шкіл-інтернатів віддається перевага вербальним методам виховання і не дооцінюється значення практичного набуття учнями правового досвіду.

Виходячи із зазначеного, ми зосередили нашу увагу на аналізі проблеми формування у старшокласників громадянських рис особистості, які визначають її демократичну правосвідомість, таких як: відданість цінностям свободи і прав людини (знання про самоцінність людини та її права, розуміння свободи як вищої цінності, повага до людської гідності та прав інших); законослухняність, повага до Конституції України та визначених нею законів (знання їх основних положень, стійкі навички виконання правил поведінки в школі); відсутність дискримінаційної тенденції щодо прав інших людей (розуміння сутності поняття "рівність", безкомпромісне ставлення до будь-яких проявів дискримінації, дотримання цих принципів в особистій поведінці); принципове і непримиренне ставлення до порушення законів і норм суспільного життя (усвідомлення небезпеки їх порушення, наявність негативної реакції до таких порушень, особиста участь у підтримці правил і норм шкільного життя); повага до власних прав, уміння їх відстоювати (знання своїх прав, адекватне ставлення до їх порушення).

Результати констатуючого експерименту свідчать про низький рівень проявів названих правових якостей старшокласників. Так, наприклад, лише 68 % опитаних учнів 9-11-х класів зі шкіл-інтернатів визнали сформованою у себе таку якість, як відданість цінностям свободи і прав людини; 7,7 % – законослухняність, повага до Конституції та інших норм і правил суспільного життя; 4,1 % – відсутність дискримінаційної тенденції щодо прав іншої людини; 2,1 % – принципове ставлення до порушення законів і норм суспільного життя; 7,4 % – повага до власних прав, вміння їх відстоювати.

Результати експертної оцінки правових якостей старшокласників та визначення рівня їх прояву стали основою організації експериментальної роботи. Зведені результати експертної оцінки використовувалися для організації колективних та індивідуальних форм навчальної і виховної роботи у школах-інтернатах.

У другому розділі – “Експериментальне дослідження ефективності правового виховання старшокласників у навчально-виховному процесі загальноосвітньої школи-інтернату“ – визначено рівні сформованості правової вихованості старшокласників у загальноосвітніх школах-інтернатах, розроблено і апробовано програму правового виховання старшокласників в умовах школи-інтернату; окреслено умови ефективності правового виховання, обґрунтовано їх критерії та показники.

Пізнавальний критерій виявляє наявність і свідоме засвоєння учнем правових знань і знань про суспільство, державу, людину, людство; розуміння різних світоглядних, соціальних, правових, політичних і економічних понять, систем відносин "людина – людина", "людина – держава", "людина – суспільство", "людина – Всесвіт"; визначати свої права і роль у суспільстві, державі; робити узагальнення і власні висновки; застосовувати різноманітні наукові методи пізнання суспільного життя і навколишньої реальності; рівень логічного і абстрактного правового мислення та ін.

Емоційно-мотиваційний критерій визначає усвідомлення школярем його ставлення до суспільства, права, держави, людства; до подій і явищ, які відбуваються у своїй державі та у світі в цілому; його громадянську позицію; соціальну компетентність, ціннісні орієнтації, мотиви, ідеали, переконання. Суттєвими є такі показники: узагальнені правові оцінки фактів, явищ, подій і процесів (власні чи запозичені); погляди особистості на право, закон, державу, суспільство, на своє місце у ньому (сформовані чи аморфні); розуміння спрямованості системи власних правових знань (свідоме, недостатньо свідоме, відсутнє); готовність до засвоєння ідей правової освіти (достатня, низька, відсутня); переконаність у необхідності поповнення правових знань знаннями про державу, громадянські права і обов'язки, суспільство, людину (стійка, нестійка, відсутня); переконаність у необхідності саморозвитку та самовдосконалення (стійка, нестійка, відсутня); мотивація використання правових знань, правомірної поведінки (зовнішня чи внутрішня).

Діяльнісно-поведінковий критерій оцінює готовність особистості до реалізації власних правових переконань у практичній діяльності, визначає життєву активність і соціальну позицію старшокласника, наявність правових умінь і навичок, соціальну компетентність. Показниками цього критерію, на нашу думку, можуть бути: уміння відстоювати і обґрунтовувати власні позиції, критично мислити, пояснювати взаємозв'язки і закономірності суспільного розвитку в цілому і зокрема у правовому відношенні; готовність до перенесення системи правових знань у ситуативну діяльність та втілення їх в особистісне ставлення до світу (готовність стійка, низька, відсутня); оволодіння учнем засобами самоаналізу, самовизначення, самореалізації, самооцінки; соціальна компетентність (сформована, несформована, у процесі розвитку); наявність умінь будувати життєві плани, проекти, робити власний життєвий вибір, оволодівати мистецтвом життєтворчості.

З метою активізації правового виховання старшокласників шкіл-інтернатів автором дослідження було розроблено програму, головною метою якої є забезпечення глибокого й усвідомленого сприйняття учнями правових знань, формування умінь і навичок їх практичного застосування, максимальне сприяння розвитку правової свідомості та становленню соціально активної особистості, соціальному індивідуальному самовизначенню; формуванню правової культури.

Специфічною особливістю програми є її узагальнюючий характер і спрямованість на інтеграцію різних форм соціального індивідуального досвіду, включаючи знання з різних навчальних предметів і вироблення на їх основі цілісного активного бачення і сприйняття навколишнього світу та себе.

Фундаментальним принципом побудови програми є принцип гуманоцентризму, який передбачає, що головним її предметом є людина, її права і обов'язки, потреби, інтереси, цілі, діяльність тощо.

Результати формуючого етапу експерименту відображено у таблиці.

Таблиця

Динаміка формування правових якостей старшокласників

№ з/п Правові якості Початок експерименту Завершення експерименту

контр. кл. (К), % експ. кл. (Е), % контр. кл. (К), % експ. кл. (Е), %

11 Відданість цінностям свободи і прав людини 25 27,5 32 42

22 Законослухняність, повага до Конституції України та інших норм і правил суспільного життя 28 24 38 43

33 Відсутність дискримінаційної тенденції щодо прав іншої людини 33,5 34 36 45

44 Принципове і непримиренне ставлення до порушення законів і норм суспільного життя 23 24,5 38 45

55 Повага до власних прав, вміння їх відстоювати 23 22 27 47

Дані показують, що правові якості старшокласників контрольних та експериментальних класів на початку експерименту знаходяться приблизно на однаковому рівні. Після завершення експерименту в старшокласників експериментальних класів зросли показники сформованості правових якостей: на 14,5 % – відданість цінностям свободи і прав людини; на 19 % – законослухняність, повага до Конституції України та інших норм і правил суспільного життя; на 11 % – відсутність дискримінаційної тенденції щодо прав іншої людини; на 20,5 % – принципове і непримиренне ставлення до порушення законів і норм суспільного життя; на 25 % – повага до власних прав, вміння їх відстоювати.

Наприкінці експерименту учні експериментальних класів добре засвоїли категоріальний правовий апарат, набули умінь і навичок практичного застосування правових знань; навчилися розв'язувати правові завдання; бачити і аналізувати правову проблему, шукати і знаходити шляхи її вирішення; прогнозувати результати розв'язання конкретного правового питання. В процесі різноманітної позаурочної діяльності старші школярі навчилися працювати з юридичною документацією, користуватися нормами чинного законодавства, надавати елементарні правові консультації тим, хто їх потребує, захищати свої права, розуміти зміст обов'язків; вести дискусію, відстоювати власну думку, висловлювати свої судження, толерантно поводити себе з іншими, погоджуватися з точкою зору, несумісною з їхньою, визнавати свою поразку тощо.

Проаналізувавши дані експериментального дослідження, на основі сумарної оцінки критеріїв ми визначили рівні правової вихованості старшокласників, динаміку яких зображено на гістограмах 1 і 2.

Аналізуючи гістограми розвитку правової вихованості старшокласників на початку експерименту і після його завершення, можна зробити висновок, що на початку експерименту дані контрольного та експериментального класів були приблизно однакові: переважаючим був середній рівень правової вихованості (56 % і 57 %), а достатній і низький відповідно 20 % і 21 % та 24 % і 22 %. Після завершення експерименту істотними є зміни в експериментальному класі: на 18 % зріс показник достатнього рівня правової вихованості і на 17 % зменшився низький рівень. Знизився на 11 % середній рівень правової вихованості старшокласників у експериментальному класі.

Певні зміни у розвитку правової вихованості відбулися і в контрольному класі. Це пояснюється впливом системи виховних заходів у школі-інтернаті, засобів масової інформації, рівнем духовності, релігійним та сімейним вихованням, впливом різних соціальних чинників та груп, віковим розвитком тощо. Зокрема, на 5 % зріс достатній рівень і на 5 % зменшився низький рівень правового виховання в контрольному класі.

Гістограма 1

Рівні правової вихованості старшокласників

на початку експерименту

Гістограма 2

після завершення експерименту

Проведення експертної оцінки на початку та в кінці експерименту дало змогу виявити кореляційний зв'язок прояву правових якостей старшокласників. За розрахункову була взята формула коефіцієнта кореляції Пірсона. Величина коефіцієнта кореляції експертної оцінки між початком і кінцем експерименту дорівнює 0,83, що засвідчує наявність досить сильного зв'язку між виділеними критеріями.

Таким чином, експериментальна робота, яка здійснювалася протягом чотирьох років, показала, що мета і завдання експерименту були реалізовані. Експертна оцінка рівнів правової вихованості старшокласників підтверджує ефективність запропонованої методики правового виховання старшо-класників у загальноосвітніх школах-інтернатах.

Загальні висновки

1. На основі теоретичного аналізу філософської, юридичної, соціологічної, психолого-педагогічної літератури та дослідно-експериментального дослідження ми дійшли висновку, що правове виховання особистості – складний, неперервний, cистемний, багатофакторний процес творення особистості шляхом суспільно-правової діяльності, головною метою якого є її соціальна активність і громадянська позиція. Правове виховання – це планомірний і цілеспрямований вплив на свідомість і поведінку людини з метою формування відповідних правових установок, понять, принципів, ціннісних орієнтацій, що забезпечують необхідні умови для її особистісного розвитку, підготовки до суспільного життя, активної життєдіяльності.

2. Реальний стан правового виховання старшокласників у загальноосвітніх школах-інтернатах є незадовільним. Спостерігається низький рівень правової освіченості старшокласників, деформована їхня морально-правова свідомість, домінують антиправові орієнтації у способах задоволення своїх потреб тощо. Причинами такого стану справ, на нашу думку, є: відсутність у школярів інтелектуальних правових інтересів і культурних потреб; недостатня розвинутість різних форм міжособистісного спілкування, бездуховність спілкування; стресові перевантаження учнів; відсутність взаємозв'язку, активного та творчого співробітництва “педагог – учень”; поширеність антиправових і аморальних орієнтацій серед молоді; соціальна пасивність школярів; пасивність і недостатня професійна підготовка вчителів і вихователів; низький рівень методичного забезпечення в організації ефективного навчально-виховного процесу та ін.

3. Нами розроблено критерії визначення рівня правової вихованості старшокласників на основі її структури. Пізнавальний критерій виявляє наявність і свідоме засвоєння учнем правових знань і знань про суспільство, державу, людину, людство; розуміння різних світоглядних, соціальних, правових, політичних і економічних понять, систем відношень "людина – людина", "людина – держава", "людина – суспільство", "людина – Всесвіт"; наявність правових умінь і навичок , вміння бачити своє місце у суспільстві та світі тощо.

Емоційно-мотиваційний критерій визначає усвідомлення особистістю школяра його ставлення до суспільства, права, держави, людства; до подій і явищ, які відбуваються у своїй державі та у світі в цілому; його громадянську позицію; соціальну компетентність, ціннісні орієнтації, ідеали, переконання.

Діяльнісно-поведінковий критерій оцінює готовність особистості до реалізації власних правових переконань у практичній діяльності, визначає життєву активність і соціальну позицію старшокласника, мотивованість його правомірної діяльності, його соціальну компетентність.

4. З метою активізації правового виховання старшокласників у загальноосвітніх школах-інтернатах було розроблено структурно-функціональну модель правового виховання, для експериментальної перевірки дієвості якої ми запропонували програму правового виховання.

Головною метою програми є забезпечення глибокого й усвідомленого сприйняття учнями правових знань, формування умінь і навичок їх практичного застосування, максимальне сприяння розвитку правової свідомості, становленню соціально активної особистості.

5. Нами виділено ефективні педагогічні умови реалізації завдань правового виховання.

Психолого-педагогічною умовою результативності правового виховання старшокласників у закладах інтернатного типу є застосування особистісно орієнтованого підходу, який ґрунтується на засадах емоційно-мотиваційної налаштованості, педагогічного коригування, психологічної корекції, педагогічної підтримки розвитку особистості як допомоги підростаючій людині у пошуку самої себе, в роботі над собою у ствердженні позитивного досвіду спілкування і взаємодії.

Створення правового поля дає змогу досягти органічної єдності двох сторін діяльності школярів – пізнавальної, яка забезпечує інтелектуальний розвиток особистості, та діяльнісної – розвиток взаємовідносин з людьми.

Важливою організаційною умовою ефективності правового виховання є постійний діагностичний підхід у цьому процесі, тобто орієнтація на реальний рівень правосвідомості, правової поведінки вихованців шкіл-інтернатів, врахування відмінностей в інтелектуальній, емоційно-вольовій сферах та інтегративний, який забезпечує творче володіння різними способами пізнання (науково-теоретичним, духовно-практичним, художнім), що сприяє цілісному світосприйняттю особистості.

Необхідною умовою ефективності правового виховання старшокласників є педагогічно доцільний спосіб організації учнівського колективу, системи діяльності вихованців, яка надавала б їм можливість набувати досвіду, практикуватися у входженні в соціальне середовище, проектувати вірогідні моделі поведінки.

Найбільш результативними з використаних нами форм і методів реалізації правового виховання стали проблемні, пошуково-дослідницькі, активні методи, які застосовувалися з додержанням вимог поступового зростання складності, варіативності, наступності залежно від реальних можливостей учнів.

Вагомою організаційною умовою ефективності правового виховання старшокласників у школі-інтернаті є випереджаюче науково-методичне забезпечення цього процесу, цілеспрямована підготовка вчителів і вихователів.

6. Відповідно до розглянутих змісту, структури, функцій правового виховання, а також специфічних особливостей їх реалізації у ранньоюнацькому віці, ми пропонуємо опиратися на такі принципи організації навчально-виховного процесу в сучасній загальноосвітній школі-інтернаті: принцип гуманізації та демократизації взаємин педагогів і старшо-класників, принцип індивідуалізації та диференціації навчально-виховної діяльності, принцип творчої діяльності та самостійності, принцип психологізації навчально-виховного процесу, принцип врахування духовних потреб і пізнавальних інтересів старшокласників, який і повинен коригувати весь навчально-виховний процес.

7. Проведене дослідження створило підґрунтя для подальшого опрацювання проблеми. Зокрема, більш глибокого вивчення потребують питання удосконалення координації управління правовиховною діяльністю у закладах інтернатного типу, проектування соціального розвитку особистості учня школи-інтернату, планування правовиховної роботи з учнями в позаурочний час та ін.

Основний зміст дисертаційного дослідження викладено у таких публікаціях автора:

1. Загрева В.Я. Виховання в учнів поваги до законів і права // Рідна школа. – 2002. – № 10. – С. 65-67.

2. Загрева В.Я. Правова культура старшокласників загальноосвітніх шкіл-інтернатів / Проблеми педагогічних технологій: Збірник наукових праць. – Луцьк, 2002. – № 3. – С. 196-202.

3. Загрева В.Я. Психолого-педагогічні умови формування правової культури особистості / Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді: Збірник наукових праць. – Київ, 2002. – С. 88-92.

4. Загрева В.Я. Формування правової культури підлітків у процесі навчально-виховної роботи школи-інтернату / Проблеми педагогічних технологій. Збірник наукових праць. – Луцьк, 2001. – № 4. – С. 84-87.

5. Загрева В.Я. Програма правового виховання старшокласників у загальноосвітніх школах-інтернатах. – Луцьк, 2002. – 78 с.

6. Загрева В.Я. Народознавство у навчально-виховному процесі // Початкова школа. – 1995. –№ 5 – 6. – С. 13.

7. Загрева В.Я. Народні традиції як засіб формування духовного потенціалу особистості. Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції “Педагогічна теорія та педагогічний досвід: перспективи, розвиток”. – Луцьк, 1998. – С. 67-70.

8. Загрева В.Я., Гей М.І., Киричук Л.В. Зміст та методика викладання українознавства в сучасній школі. – Луцьк, 1999. – 38 с.

9. Загрева В.Я., Щоголева Л.О. Система роботи педагога. Передовий педагогічний досвід. – Луцьк, 2000. – 22 с.

АНОТАЦІЯ

Загрева В.Я. Правове виховання старшокласників у навчально-виховному процесі загальноосвітніх шкіл-інтернатів. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.07 – теорія і методика виховання. – Інститут проблем виховання АПН України, Київ, 2002.

Розкрито суть правового виховання, проаналізовано специфічні особливості цього процесу у загальноосвітніх школах-інтернатах. На цій основі створена модель правового виховання учнів старших класів. Розроблено критерії та показники правової вихованості старшокласників і визначено рівні правового виховання. Розглянуто педагогічні умови ефективного правового виховання у школах інтернатного типу, проаналізовано шляхи впровадження їх у навчально-виховний процес. Теоретично обґрунтовано, експериментально перевірено та впроваджено програму з правового виховання старшокласників у загальноосвітніх школах-інтернатах.

Основні результати експерименту знайшли своє практичне застосування в організації навчально-виховного процесу загальноосвітніх шкіл-інтернатів.

Ключові слова: правове виховання, правова свідомість, правова активність, правове поле, правова культура, правова вихованість, школа-інтернат.

АННОТАЦИЯ

Загрева В.Я. Правовое воспитание старшеклассников в учебно-воспитательном процессе общеобразовательных школ-интернатов. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.07 – теория и методика воспитания. – Институт проблем воспитания, Киев, 2002.

Диссертационная работа посвящена изучению проблемы правового воспитания старшеклассников в школах-интернатах. Уточнены сущность и содержание понятий "правовое воспитание", "правосознание", "правовая культура", "правовая воспитанность". Введено в научный оборот понятие "правовое поле".

Путем анализа трудов отечественных и зарубежных ученых, а также современных документов Украинского государства в области образования определено содержание понятия правового воспитания как сложного, непрерывного, системного, многофакторного процесса создания индивидуальности личности путем общественно-правовой деятельности, главной целью которой есть ее социальная активность и гражданская позиция; то есть правовое воспитание – это планомерное и целеустремленное воздействие на сознательность и поведение человека с целью формирования соответственных правовых установок, понятий, принципов, ценностных ориентаций, что обеспечивает необходимые условия для его индивидуального развития, подготовки к общественной жизни, активной жизнедеятельности.

Раскрыта сущность правового воспитания, его структура, задачи и функции (когнитивная, эмоционально-мотивационная и поведенческая); проанализированы специфические особенности этого процесса в общеобразовательных школах-интернатах.

На этой основе создана модель правового воспитания старшеклассников общеобразовательных школ-интернатов, основными компонентами которой есть цель, задачи, принципы, средства, формы и методы, организационно-педагогические, методические, дидактические и психологические условия эффективности процесса правового воспитания учащейся молодежи. Главной целью предложенной модели правового воспитания является правовая воспитанность учеников старших классов школ-интернатов.

Для определения правовой воспитанности личности старшеклассника автором диссертационного исследования предложены три уровня (достаточный, средний и низкий), а также разработаны критерии их определения: познавательный, эмоционально-мотивационный, деятель-ностно-поведенческий.

С целью опытно-экспериментального подтверждения эффективности предложенной структурно-функциональной модели правового воспитания ученической молодежи автором исследования разработана и внедрена в практику деятельности школ-интернатов программа правового воспитания старшеклассников, главной целью которой есть глубокое и осознанное восприятие учащихся правового знания, формирование умений и навыков их практического применения, максимальное содействие развитию правовой сознательности, становление социально активной индивидуальности, формирование правовой культуры.

Фундаментальным принципом строения программы стал принцип гуманноцентризма, который предусматривает, что главным ее предметом есть человек, его права и обязанности, потребности, интересы, цели, деятельность.

В программе отражены содержание правового воспитания, его структура и функции (учебная и воспитательная деятельность школы-интерната