ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ВНУТРІШНІХ СПРАВ

ШВЕД ОЛЬГА ВОЛОДИМИРІВНА

УДК 316.4.057.4+316.344.7

Сексуальна експлуатація неповнолітніх як соціальне явище:

тенденції і шляхи профілактики

Спеціальність: 22.00.04 – спеціальні та галузеві соціології

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата соціологічних наук

Харків – 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі загальної соціології Харківського Національного університету внутрішніх справ, Міністерство внутрішніх справ України.

Науковий керівник: доктор соціологічних наук, професор

Рущенко Ігор Петрович,

Харківський Національний університет внутрішніх справ,

начальник кафедри загальної соціології

Офіційні опоненти: доктор соціологічних наук, доцент

Чернецький Юрій Олександрович,

Харківський Національний університет ім.В.Н. Каразіна,

завідувач-професор кафедри міжнародної економіки

кандидат філософських наук, доцент

Поступний Олександр Миколайович,

Національний технічний університет

„Харківський політехнічний інститут”,

завідувач кафедри соціології і політології

Провідна установа: Інститут соціології НАН України, м.Київ,

відділ соціології культури і масової комунікації.

Захист відбудеться " 11 " травня 2006 р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.700.06 Харківського Національного університету внутрішніх справ за адресою: м. Харків, проспект 50-річчя СРСР, 27

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського Національного університету внутрішніх справ (61080, м. Харків, пр. 50-річчя СРСР, 27).

Автореферат розісланий "6 " квітня 2006 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Лапшина В.Л.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Сучасні суспільства у різних регіонах світу, у т.ч. і Україна, стоять перед новим викликом з кола соціально-негативних явищ – поширенням сексуальної експлуатації неповнолітніх (у даному дослідженні поняття “неповнолітній” і “дитина” вживаються як синонімічні, зважаючи на те, що за всіма офіційними міжнародними і українськими документами мова йде про категорію осіб, яким не виповнилося 18 років). Сексуальна експлуатація є одним з найганебніших порушень прав дитини, насильством, під яким розуміються різноманітні сексуальні дії з неповнолітніми. Дитяча міжнародна організація ЮНІСЕФ наголошує, що мільйони дітей у світі потерпають від сексуальної експлуатації і страждають від насильства. Діти з бідних країн, так само як і з багатих, хлопчики, так само як і дівчата, стикаються з загрозою сексуального насильства чи експлуатації, і жоден регіон чи країна не гарантують захисту від цього.

Це явище є нестабільним, швидкоплинним і мінливим, що становить і додатковий інтерес, і певні труднощі для дослідників. Ми є свідками появи нових форм сексуальної експлуатації неповнолітніх. Жага наживи у кримінальному світі, зростання попиту на дитячу проституцію і порнографію призвели до появи комерційної сексуальної експлуатації дітей (КСЕД). Поняття “комерційна сексуальна експлуатація дітей” вперше було озвучене й зафіксоване 1996 р. на Міжнародному конгресі в Швеції, і з того часу використовується у світовій практиці. Масштаби явища можна приблизно оцінити за розвитком однієї з найбільш сучасних форм комерційного використання неповнолітніх – дитячої порнографії в мережі Інтернет. За підрахунками експертів у “світовому павутинні” обертається близько 12 млн. відповідних фотографічних зображень, а один сеанс перегляду коштує від 20 до 150 ам. дол.

Близько 2 мільйонів дітей у світі експлуатуються на комерційному сексуальному ринку, суттєва частка з цього числа є предметом сучасної работоргівлі. Діти, що потрапили в лабети работоргівців, є найбільш уразливими до сексуального насильства та експлуатації. Небезпека полягає у негативному впливі на неповнолітніх, які стають жертвами злочинних посягань, та у руйнуванні загальної суспільної моралі. Потрапивши у тенета комерційної сексуальної експлуатації, неповнолітні стикаються з сексуальним, фізичним, психічним насильством, розбещенням, зґвалтуванням, втягненням у злочинну діяльність. Це призводить до серйозних наслідків на все життя, а іноді ставить під загрозу і саме існування особи. Діти, що стали жертвами сексуального використання на конвеєрі кримінального бізнесу, отримують моральні, духовні та фізичні травми, затримується їх фізичний та розумовий розвиток, нерідко вони інфікуються ВІЛ, потерпають від інших хвороб, що передаються статевим шляхом, стають нарко- та алкозалежними, дівчата страждають від ранньої вагітності, абортів, трапляються й летальні пологи. Право дітей на щасливе, здорове та достойне дитинство порушується, під загрозою опиняється їх майбутнє продуктивне, повноцінне життя.

Міжнародна громадськість, поліції різних країн світу ставлять перед собою завдання припинити це ганебне для сучасності явище. В більшості сучасних кримінально-правових систем те, що розуміється під сексуальною експлуатацією дітей, розглядається як злочинне діяння. В українському законодавстві подібні дії можуть кваліфікуватися за низкою статей кримінального законодавства (ст. 149, 155, 156, 301, 302, 303 КК України), які фактично захищають життя, здоров’я, гідність, волю неповнолітніх. В Україні останні роки позначені тенденцією до збільшення викриття злочинів стосовно сексуальної експлуатації дітей. Так, 2005 року викрито 260 випадків торгівлі дітьми, а у попередньому 2004 році – лише 15 випадків. За ст. 301 (виготовлення порнографії) у 2005 році відкрито упровадження 417 справ (у 2004 – 281).

Злочинні посягання щодо сексуальної експлуатації неповнолітніх не є виключно сферою діяльності правоохоронних органів, а потребують втручання громадськості, батьків, соціальних працівників тощо. Водночас явище сексуальної експлуатації дітей є специфічним об’єктом наукових досліджень. Соціологічний аспект проблеми полягає в необхідності всебічного дослідження явища у контексті соціальних процесів та інституцій з метою розробки науково обґрунтованих методик профілактики та реабілітації жертв. Зважаючи на те, що на сьогодні відсутні, по-перше, цілісне уявлення про сексуальну експлуатацію дітей як соціальний феномен, по-друге, чітка концепція попередження, захисту та реабілітації жертв – і виникла необхідність даного дослідження. Соціологічний аналіз, наукова розробка теми сексуального насильства щодо дітей повинні дати наукове обґрунтування для практичних заходів у галузі недопущення подальшого поширення відповідних практик в українському суспільстві.

Таким чином, актуальність теми зумовлена двома обставинами: 1) гостротою проблеми сексуального насильства як соціального явища, що вимагає вироблення системи протидії посяганням на інтереси неповнолітніх; 2) слабкою розробленістю соціологічного аспекту теми, що передбачає усебічний опис та аналіз явища, а також розробку методології та методики програм профілактики та реабілітації потерпілих.

Ступінь наукової розробленості проблеми. Існування сексуальної експлуатації дітей своїм корінням сягає античних часів, але в ту далеку епоху вона не розглядалась як соціальна або юридична проблема. Історичний опис сексуального використання дітей в античну добу можна знайти у творах тогочасних філософів, а також у дослідженнях сучасних авторів – І. Блоха, М. Фуко, О. Друзь, котрі зосереджуються на історико-культурному аспекті явища. Важливо розрізняти описи явища, які ми знаходимо в історичних джерелах, відомостях про побут або мораль різних народів, і, власне, аналіз відповідних практик, як спроб вирішення нагальної проблеми, що постала перед суспільством.

Сексуальна експлуатація дітей фактично визнана окремою проблемою тільки 1989 р., після прийняття Конвенції ООН про права дитини, тому спеціальні роботи відповідної тематики припадають на період кінця ХХ – початок ХХІ століття. Перші соціологічні дослідження зарубіжних фахівців (Liz Kelly, Graham Scambler і Annette Scambler, June Kane та R. Barri Flowers), які вивчали проблему сексуальної експлуатації дітей, побачили світ у другій половині 1990-х років. Розробками соціально-технологічного плану, пов’язаними з профілактикою та попередженням, займається міжнародна організація ЕКПАТ. Діяльність ЕКПАТ у різних пострадянських країнах дозволила накопичити значний інформаційний ресурс, який використано в дисертації. Цей ресурс включає дані соціологічних досліджень, що представлені у тексті роботи.

Проблема сексуальної експлуатації дітей досі залишається мало досліджуваною в Україні. Перше українське соціологічне дослідження, яке вказало на залучення дітей до проституції, здійснено Українським інститутом соціальних досліджень спільно з ЮНАЙДС в 2001 р. Фактично раніше цієї дати в Україні не з‘являлося відповідних праць. Пізніше цієї проблеми торкалися, зокрема, О.М. Балакірєва, Т.В. Бондар, Л.С. Волинець, О.А. Ганюков, Ю.М. Галустян, В.М. Куц, Є.М. Луценко, В.І. Менжулін, О.О. Яременко.

В Україні поволі формується юридично-правовий напрямок досліджень проблеми сексуальної експлуатації неповнолітніх. Так, кримінологічні та кримінально-правові аспекти боротьби з торгівлею жінками та дітьми є об‘єктом монографії В.О. Іващенко „Торгівля жінками та дітьми”. Явище торгівлі жінками й дітьми з точки зору порушення прав людини та ґендерних прав розглянуто у монографіях української дослідниці К.Б. Левченко.

Одночасно з юристами проблеми сексуальної експлуатації неповнолітніх торкаються медики в колективній монографії „Сексуальное насилие по отношению к детям и молодежи в Украине”, що вийшла під керівництвом Б.М. Ворника.

Психолого-педагогічні проблеми дітей, які сексуально експлуатувалися в проституції, досліджувались О.П. Петращук та І.І. Цушкою. Деякі аспекти профілактики торгівлі дітьми та захисту дітей від жорстокого поводження та сексуальної експлуатації висвітлювалися у працях І.М. Трубавіної, Г.М. Лактіонової, І.Д. Звєрєвої.

Докладно аналіз літератури, наукових джерел з проблеми сексуальної експлуатації неповнолітніх розглянуто у підрозділі 1.1. Але соціологічний аспект є найменш розробленим, передусім, не з‘ясовані динамічні і структурні закономірності явища на міжнародному і національному рівнях, не розроблені методологічні основи соціально-технологічної відповіді суспільства у вигляді концепції попередження або програми профілактики і реабілітації жертв.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано в рамках розробки державного Національного плану дій щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини на 2006-2016 рр., Національної програми з протидії торгівлі людьми на 2006-2010 рр., Державної програми подолання дитячої безпритульності і бездоглядності на 2006-2010 рр. та плану роботи кафедри загальної соціології згідно напрямків наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на 2001-2005 рр. (п.6.1) і на 2006-2010 рр. (п.5.1).

Тема дисертації є також складовою напрямку наукових досліджень міжнародної організації ЕКПАТ, з якою співпрацює дисертант.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є опис та аналіз сексуальної експлуатації неповнолітніх як соціального феномену, включаючи виявлення основних тенденцій, а також розробка комплексної програми реабілітації дітей–жертв сексуальної експлуатації. Для реалізації мети у дисертації поставлено наступні завдання:

1.

2.

3.

4.

5.

6.

Об'єкт дослідження – сексуальна експлуатація неповнолітніх як соціальний феномен.

Предмет дослідження – специфічні форми, тенденції та причини комерційної сексуальної експлуатації дітей, програма реабілітації дітей-жертв.

Теоретико-методологічною основою роботи є теорія соціального простору П. Сорокіна, теорії соціального поля П. Бурд‘є та кримінально-правового поля І. Рущенка, трактування соціального факту Е. Дюркгеймом, теоретичні праці в галузі соціології молоді А. Ковальової та В. Лукова, праці з теорії та методів соціальної роботи з дітьми та спеціальними категоріями дітей з девіантною та депривантною поведінкою І.Д. Звєрєвої, Г.М. Лактіонової, А.Й. Капської.

Для успішного розкриття проблеми дисертантом використовувались наступні методи:

1) загальнонаукові: історико-порівняльний метод – для вивчення процесу виникнення КСЕД; метод системного аналізу – для виявлення та опису чинників, що впливають на КСЕД;

2) конкретно-соціологічні: контент-аналіз веб-сторінок та газет; аналіз ділової документації міжнародної організації ЕКПАТ, відомчої документації Міністерства внутрішніх справ України, а також звітів досліджень національних та міжнародних організацій; опитування експертів з проблеми сексуальної експлуатації неповнолітніх, а також анкетування неповнолітніх, залучених до проституції; фокус-групи з експертами – представниками урядових та неурядових організацій у 6 країнах СНД.

Емпіричну базу роботи складають матеріали проведених за участю автора соціологічних досліджень в Україні, Росії, Молдавії, Казахстані, Киргизії та Узбекистані (2003–2005 рр.); матеріали, дані, що оприлюднювалися на міжнародних та національних конференціях та семінарах, статистичні дані Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства у справах сім’ї, молоді та спорту.

Найбільш суттєві висновки зроблено на основі дослідження, проведеного Українським інститутом соціальних досліджень та Державним інститутом проблем сім‘ї та молоді за участю дисертанта (“Уразливість дітей щодо комерційної сексуальної експлуатації в Україні”, 2003 р.). Дослідження в Україні базувалось на глибинному опитуванні експертів. Експертами (45 осіб) виступили фахівці різних галузей: працівники МВС України, начальники обласних відділів по боротьбі зі злочинами, пов’язаними з торгівлею людьми, дільничні міліціонери, працівники обласних служб у справах неповнолітніх; працівники обласних управлінь у справах сім’ї та молоді, працівники дитячих будинків, притулків; працівники регіональних митних служб України, лікарі обласних центрів СНІДу; представники неурядових організацій. У дослідженні використані також усні історії (розповіді свідків або учасників подій), та контент-аналіз (аналіз публікацій на тему КСЕД у ЗМІ). Опитування проводилось у шести регіонах України: Волинській, Житомирській, Полтавській, Одеській обл., АР Крим та в м. Києві.

Дослідження 2004 р. в Киргизії базувалося на глибинних слабоструктурованих інтерв’ю з експертами. Всього було проведено 86 експертних інтерв’ю з представниками державних, недержавних організацій та іншими інформантами, дотичними до проблеми (працівники готелів, сутенери, фотографи, таксисти, працівники пунктів прокату відео) в м. Бішкек та м. Ош. Контент-аналіз проведено за текстами 14 газет, що охоплюють 1,5 роки. Дослідження в Молдові (2004 р.) також базувалось на глибинних інтерв’ю (опитано 40 експертів в 3-х містах: Кишиневі, Балті, Кагулі), використовувалися і матеріали ЗМІ. Дослідження в Казахстані проводилось у 2004 р. спільно з Центром вивчення суспільної думки (ЦИОМ) та кризовим центром „Турбота”. В даному дослідженні проаналізовано 400 особових справ дітей, які перебували у Центрах тимчасової ізоляції неповнолітніх м. Алмати. Опитано 23 спеціалісти, які мають відношення до проблеми сексуальної експлуатації неповнолітніх, в 3-х містах: Астані, Алмати та Чимкенті. Крім даних інтерв’ю, використовувався контент-аналіз, але на обмеженій кількості газет: одна республіканська та по 4 – міських за останні 2,5 роки. Дослідження в Узбекистані 2004–2005 рр. передбачало застосування кількісних і якісних методів. Структуровані інтерв‘ю було взято у 232 неповнолітніх дівчат, які працювали у проституції. Також проведено опитування 12 експертів та 191 інформантів – працівників служб сервісу в 3-х найбільших містах країни (Андижан, Самарканд, Ташкент).

Надійність і достовірність результатів досліджень забезпечувалася послідовністю реалізації теоретичних положень при розв'язанні завдань емпіричного дослідження; застосуванням методів, адекватних завданням дослідження.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що: –

вперше явище комерційної сексуальної експлуатації неповнолітніх представлено як “кримінально-правове поле”, дається опис агентів, практик, систем взаємодії та фізичної локалізації цього специфічного поля;

- вперше виявлено загальні закономірності явища сексуальної експлуатації неповнолітніх на основі опису його історії, сучасних форм і поширення у сучасному світі;

- вперше виявлено новий вид дитячої порнографії – “скрита камера” (прийнято до міжнародної класифікації);

- вперше описано зарубіжний досвід профілактики даного явища та надаються рекомендації щодо профілактики в Україні;

- вперше розроблено національну комплексну програму реабілітації дітей-жертв сексуальної експлуатації.

- дістало подальший розвиток трактування понять “сексуальне насильство над дітьми”, “сексуальна експлуатація дітей”, “комерційна сексуальна експлуатація дітей” (КСЕД) та низки пов‘язаних з ними категорій;

- отримав подальший розвиток аналіз причин, що сприяють комерційній сексуальній експлуатації неповнолітніх в Україні.

Практичне значення одержаних результатів. Основні ідеї і висновки роботи розширюють наукові уявлення про явище сексуальної експлуатації дітей, зокрема з комерційною метою, у прикладному аспекті – даються конкретні рекомендації щодо профілактики та процесу реабілітації жертв.

Висновки і рекомендації дисертації покладено в основу розробки спеціальних глав Національного плану дій по виконанню Конвенції ООН про права дитини на 2006-2016 рр., Державної програми подолання дитячої безпритульності і бездоглядності на 2006-2010 рр., Національної програми з протидії торгівлі людьми на 2006-2010 рр., а також використано при написанні науково-методичних посібників для спеціалістів соціальних служб, працівників правоохоронних органів, педагогів, громадських організацій [див. список опублікованих праць: 1, 3, 4, 12, 13, 15].

Комплексна програма реабілітації дітей-жертв КСЕД, що розроблена дисертантом, планується до використання у 2-х (з 19 існуючих) державних психолого-реабілітаційних центрах України протягом 2006-2007 рр. За ініціативи дисертанта і з урахуванням позитивного досвіду проведених тренінгів в Україні планується введення спеціальної категорії соціальних працівників „out reach”, які будуть працювати з дітьми груп ризику на вулиці.

На основі досліджень і пропозицій щодо комплексної реабілітації дітей-жертв, з використанням власної методики автором проводяться тренінги зі спеціалістами державних та недержавних організацій, які працюють з дітьми груп ризику в Україні, Росії, Молдові, Білорусії, Казахстані, Киргизії та Узбекистані.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є самостійною науковою працею, в якій викладено авторський підхід до аналізу ситуації щодо сексуальної експлуатації неповнолітніх та методів боротьби з цим явищем на основі соціологічних досліджень, що виконані

автором самостійно або у складі дослідницьких колективів різних країн СНД.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і висновки дисертації знайшли відображення в наукових публікаціях автора; у виступах і доповідях на українських та міжнародних науково-практичних конференціях та зустрічах:

Всеукраїнська науково-практична конференція “Управління виховним процесом у ВНЗ як фактор соціалізації студентської молоді”, м. Луганськ, (23?24 травня 2002 р.); Доповідь Робочої групи спеціалістів Ради Європи “Боротьба проти насильства стосовно жінок”, м. Страсбург, Франція, 2002 – 2004 рр.; Міжнародна конференція “Joint East West research on trafficking in children for sexual purposes in Europe: the sending countries” (Спільне дослідження Схід-Захід по торгівлі дітьми з метою сексуальної експлуатації в Європі: країни-постачальники), м. Рим, Італія, (8?10 жовтня 2004 р.); Міжнародна конференція “Палермская Конвенция, Протокол №3: контекст ООН и российские реалии”, м. Москва, (25?26 березня 2005 р.); VII міжнародна науково-практична конференція “Молодь в умовах нової соціальної перспективи”, м. Житомир, (17?18 травня 2005 р.); Міжнародна науково-практична конференція “Впровадження ґендерних підходів у діяльність правоохоронних органів України”, м. Євпаторія, (18?20 травня 2005 р.); ХІ Міжнародна наукова конференція “Харківські соціологічні читання” (11–12 листопада 2005 р.); 3-я Міжнародна Асамблея ЕКПАТ, Ріо-де-Жанейро, Бразилія, (8?10 вересня 2005 р.).

Основні проблеми дисертації обговорювалися на засіданнях кафедри загальної соціології Харківського національного університету внутрішніх справ.

Публікації. За результатами дослідження опубліковано 18 наукових праць, 4 з них ? у фахових виданнях, визначених ВАК України. В публікації з І.П. Рущенком (публікація у фаховому виданні) особисто дисертанту належить опис основних форм дитячої порнографії.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, дев’яти підрозділів, висновків, додатків і списку використаної літератури, який налічує 174 найменування. Обсяг текстової частини дисертації становить 185 сторінок. До додатків включені опитувальники, що використовувалися в Молдові та Україні, приклади превентивних інформаційних матеріалів, план проведення тренінгу для спеціалістів, що працюють з дітьми вулиці, та фотографії, які ілюструють реабілітаційні програми.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі розкрито сутність та стан наукової роботи, дано її обґрунтування й актуальність, визначено об’єкт та предмет, мету і завдання дослідження, визначені теоретико-методологічні основи й емпірична база, представлена наукова новизна, теоретичне і практичне значення роботи та форми апробації.

У першому розділі дисертаційного дослідження “Методолого - теоретичні проблеми дослідження” аналізується література за темою дослідження, уточнюється сутність основних понять, розкривається соціальний зміст явища сексуальної експлуатації неповнолітніх шляхом його інтерпретації у термінах соціального поля та в межах дюркгеймівської традиції визначення соціального факту.

У першому підрозділі “Аналіз літератури з проблеми сексуальної експлуатації неповнолітніх” на основі вивчення відповідних джерел зроблено висновок, що тема сексуальної експлуатації неповнолітніх є досить новою, в Україні вона фактично ще не розглядалася у широкому соціальному контексті. Факти сексуального використання дітей як жіночої, так і чоловічої статі ми знаходимо ще у літературних джерелах Древньої Греції, але формулювання самостійної суспільно небезпечної проблеми зроблено порівняно недавно – в останні 15 – 20 років. Протягом 90-х рр. ХХ віку побачили світ спеціалізовані наукові дослідження і практичні розробки за темою профілактики комерційної сексуальної експлуатації неповнолітніх. Пріоритет у цій галузі належить сучасним британським та американським фахівцям. Систематично проблема комерційної сексуальної експлуатації дітей вивчається організацією ЕКПАТ, що знаходиться в Таїланді. Огляд літератури показав, що теми сексуальної та комерційної сексуальної експлуатації неповнолітніх в Україні в останні п‘ять років торкалися юристи, педагоги, психологи та медики. Актуальним залишається соціологічний опис явища і розробка теоретичних основ і методик соціальної роботи у напрямках профілактики та реабілітації.

Другий підрозділ “Основні поняття за темою дослідження” присвячується огляду основних понять, які визначають об‘єкт дослідження. За основу системи понять у дисертації приймається – “сексуальне насильство над дітьми”. Це поняття відбиває весь спектр емпіричної реальності, коли дитина використовується як об’єкт задоволення сексуальних потреб дорослого, і включає фізичне, вербальне або психічне насильство, навіть у випадках, коли дитина не є об‘єктом безпосереднього контакту. Фізичне насильство – сексуальні дії, поцілунки, торкання; словесне – непристойні коментарі щодо тіла або сексуальних дій; психічне – схиляння до “добровільних” контактів, примушення дивитися порнографічні зображення або спостерігати реальні сцени, різні форми “емоційного ґвалтування” (наприклад, підглядування у ванну, спальню). “Сексуальна експлуатація дитини” – це сексуальні дії дорослого з дитиною або вимушені сексуальні дії між дітьми. Більш вузьким є поняття “комерційна сексуальна експлуатація дітей” (КСЕД) – отримання сутенером, третьою стороною матеріального зиску від сексуальної експлуатації особи, що не досягла 18 років і розглядається як товар. Авторська концепція полягає у розширеному трактування насильства стосовно дітей. Особа до настання повноліття не може розглядатися як повноправний учасник угод щодо використання свого тіла, цноти тощо. Кожна сексуальна дія дорослої людини щодо неповнолітніх фактично є насильство, навіть у разі отримання формальної згоди, яка зустрічається у практиках дитячої проституції. Отже, усіх дорослих, що використовують дітей у сексуальному плані, ми розглядаємо як сексуальних насильників. У підрозділі також проаналізовано зміст категорій “діти”, “неповнолітні”, “молодь”, які є операціональними у контексті дослідження.

Третій підрозділ “Сексуальна експлуатація неповнолітніх як “кримінально-правове поле (теоретична модель явища)” присвячено теоретико-соціологічній інтерпретації досліджуваного явища. Сексуальна експлуатація дітей розглядається як специфічне “кримінально-правове поле”. Така інтерпретація є путівником, аби послідовно розглянути основні типи агентів, їх практики і взаємодії, правовий режим середовища та неформальні традиції і звичаї, нарешті, фізичну локалізацію, тобто “прив‘язку” до місцевості, споруд, об‘єктів матеріального світу. Аналіз поля виявив (1) агентів кримінальних структур та їх помічників (вербувальники, сутенери, підсобні працівники), (2) клієнтів або дитячих сексуальних насильників – “випадкові”, “забобонні”, “сформовані”, “звабники”, “замкнуті”, “насильники-садисти”; (3) агентів правоохоронних органів (в Україні – дільничні інспектори, оперативні співробітники кримінальної міліції у справах неповнолітніх, персонал центрів тимчасового затримання неповнолітніх, слідчі, судді, представники Інтерполу), (4) агентів соціальних інституцій, які задіяні у профілактиці і реабілітації жертв (співробітники соціальних служб для молоді, центрів реабілітації, притулків, громадських організації), (5) агентів, які репрезентують дітей-жертв.

Модель кримінально-правового поля, в яке “укладається” сексуальна експлуатація неповнолітніх, розкриває кілька принципових властивостей соціального явища, що є об‘єктом дослідження: по-перше, КСЕД виступає як специфічний тип соціальних зв’язків, суб‘єктами яких є зазначені агенти; по-друге, модель поля вказує на виникнення певних соціальних груп, корпоративних суб’єктів кримінально-правового поля. Такі соціальні групи перетворюються на статистично значущі (мільйони дітей експлуатуються в КСЕД, є відповідні групи користувачів Інтернет, педофіли, секс-туристи тощо). Формуються нові професійні групи: соціальні працівники (працівники вулиці, притулків), спеціальні підрозділи міліції, психологи з реабілітації жертв. По-третє, явище сексуальної експлуатації дітей виходить за межі проблем вікової групи і є індикатором морального клімату суспільства. Це є проблемою соцієтального рівня. Крім того, факти КСЕД поповнюють кримінальну статистику і впливають на загальний рівень злочинності у суспільстві. По-четверте, явище сексуальної експлуатації неповнолітніх укладається в поняття соціального факту за Е. Дюркгеймом. Спираючись на методологію французького класика соціології, можемо стверджувати, що маємо справу з “нормою”, а не “патологією”, бо є ознаки масовості, сталості форм існування. Цей факт, як і належить за версією Е Дюркгейма, по-перше, “тисне” на суспільство й індивідів у формі небезпеки і ризику для дітей опинитися у ролі жертви, по-друге, має різноманітні зв‘язки з іншими соціальними фактами, що інтерпретуються або як причини, або як наслідки сексуальної експлуатації неповнолітніх.

Другий розділ “Тенденції розвитку явища сексуальної експлуатації неповнолітніх у світі й в Україні” присвячено різнобічному опису проявів сексуальної експлуатації дітей в історичному, структурному, глобальному та національному (на досвіді України) ракурсах, що дозволяє у підсумку сформулювати відповідні закономірності руху явища у просторі та часі.

У першому підрозділі „Історичні закономірності виникнення явища сексуальної експлуатації неповнолітніх” розглянуто діалектику явища від стародавніх часів до наших днів. З позицій сучасності сексуальна експлуатація неповнолітніх хлопчиків мала місце і в деяких філософських школах, і китайських та японських театрах; в Древній Греції для цього використовувалися будинки розпусти та бані; існувала так звана релігійна дитяча проституція (форма некомерційного використання дитячої сексуальності). Але суспільна мораль з цим мирилася, не було й юридичного переслідування агентів відповідного поля. Таким чином, у межах явища, що досліджується, можна виділити фізичні факти і соціокультурну складову. Вектор соціокультурної складової змінюється в історичному ракурсі від позитивного або нейтрального ставлення до явища у напрямку морального осуду, заборони та запобігання сексуального використання неповнолітніх під острахом кримінального покарання. В роботі у хронологічному порядку представлено факти існування проституції неповнолітніх на вітчизняних теренах. Зазначається принципова відмінність, що характеризує явище у капіталістичну епоху, коли сексуальність дітей починає розглядатися як прибутковий товар, що можна продавати на “чорному ринку”.

В другому підрозділі “Сучасні форми комерційної сексуальної експлуатації неповнолітніх і структурні закономірності явища” дається опис основних видів сексуальної експлуатації. Розглянуто п’ять форм КСЕДу: 1) дитяча проституція, 2) торгівля дітьми; 3) дитяча порнографія; 4) ранній шлюб; 5) дитячий сексуальний туризм. Емпіричні дослідження свідчать, що сексуальні послуги дитини коштують дешевше, ніж дорослого, в деяких країнах СНД складають тільки 1 ам. дол., залежать від віддаленості столиці та статі дитини. Послуги хлопчиків коштують дорожче, але, не зважаючи на це, саме на них попит постійно зростає. „Торгівля дітьми” – це будь-який акт або угода, внаслідок якої дитина передається особою або групою осіб іншій особі або групі за винагороду чи інше відшкодування. В роботі торгівля дітьми розглядається тільки з метою їх сексуальної експлуатації. “Дитяча порнографія” означає зображення дитини будь-якими засобами, яка здійснює реальні чи змодельовані сексуальні дії, або будь-яке зображення статевих органів дитини в сексуальних цілях. Сучасною тенденцією є поява нової форми дитячої порнографії, яка використовує світову мережу Інтернет. За запитом в мережі Інтернет “дитяча порнографія” на сторінках тільки основних веб-провайдерів було отримано шокуючий результат: yahoo.com дає 7.740.000 посилань, goodle.com.ua – 6.230.000. Враховуючи, що у 2007 р. кількість користувачів мережі Інтернет досягне приблизно 1 млрд. 460 млн., а, за оцінками спеціалістів, прибуток від дитячої порнографії складає від 500% до 1000%, передбачаємо, що саме ця форма КСЕДу буде прогресувати. Завдяки технічним можливостям Інтернет до дитячої порнографії, як до перегляду, так і у якості об‘єктів використання, можуть залучатись діти з “нормальних” та забезпечених сімей, хоча традиційним джерелом “товару” для КСЕД є маргінальні прошарки, “діти вулиці”. В роботі надано міжнародну класифікацію дитячої порнографії з 11 видів. Автором вперше виокремлено нову форму, запропоновано назву – “скрита камера”, що є синонімом „прихована”. Цей вид і відповідне поняття на міжнародній Асамблеї в Бразилії в 2005 р. включені до існуючої класифікації й офіційної термінології. На основі емпіричного дослідження, проведеного в Таїланді 2003 р., в дисертації проаналізовано всі можливі небезпеки, з якими діти можуть стикнутись, знаходячись в Інтернеті: чати, віртуальне спілкування, веб-камери, онлайнова торгівля. До менш розповсюджених форм КСЕДу відносяться: “ранній шлюб” – за участю неповнолітніх та рішенням дорослих (традиційно є поширеним у низці азійських країн) та “дитячий сексуальний туризм” – сексуальна експлуатація дітей особами чоловічої чи жіночої (5%) статі, які цілеспрямовано подорожують для пошуку статевих стосунків з неповнолітніми.

В третьому підрозділі “Ситуація в основних регіонах світу та глобальні тенденції”, автор, опираючись на власні дослідження та інформаційні дані міжнародної організації ЕКПАТ, дає опис ситуації з КСЕД в різних регіонах світу та формулює глобальні тенденції розвитку явища. Робиться висновок щодо його глобалізації, перетворення КСЕД на транснаціональну проблему. Паралельно КСЕД стає сферою організованої злочинності, у т.ч. спеціально створюються або використовуються міжнародні злочинні угруповання. Залучення бідних країн до КСЕД часто відбувається через систему секс-туризму, що розповсюджується внаслідок можливості легкого пересування для заможних громадян переважно із Заходу, та недосконалість законів щодо екстрадиції і стає суттєвою проблемою для туристичних країн. Дитяча проституція поширюється не тільки через моральну розбещеність або ґедоністські тенденції у сучасному світі, але й внаслідок хибної віри в деяких країнах Сходу, що секс з неповнолітніми дає сили і лікує від хвороб. Дитяча порнографія набуває розвитку в сучасному світі, бо є легкодоступним та анонімним видом отримання сексуального задоволення. Використання новітніх технологічних форм та засобів в Інтернеті призводить до все більшого залучення злочинцями дітей для виготовлення дитячої порнографії. В розвинутих країнах великим попитом користується гомосексуальна (хлопчикова) проституція, і це явище за даними досліджень поширюється у Росії та Україні. В країнах Середньої Азії в останні роки відновлюються традиційні форми сексуальної експлуатації (ранні і насильницькі шлюби, продаж дівчат батьками за продукти харчування), а в європейській частині СНД поширюються форми КСЕД з більш вираженою кримінальною і грошовою складовою.

У четвертому підрозділі “Стан та тенденції явища комерційної сексуальної експлуатації в Україні” робиться висновок, що динаміка явища обумовлена як поступовим включенням країни до світового співтовариства, так і специфічними внутрішніми причинами. Сучасний період можна охарактеризувати як етап узвичаєння практик КСЕД в Україні. Виявлені та описані чинники ризику, що впливають на залучення українських неповнолітніх до КСЕД. По-перше, зазначається посилення ваги причин макрорівня. Зокрема, розглядається зубожіння певних прошарків українського суспільства (за рівнем життя Україна стоїть на 78 місці, 2,6 млн. дітей живуть у малозабезпечених сім’ях, а 156 тис. – у неблагополучних). Не випадково, 80% дітей вказує на “бажання вижити”, як основну причину роботи в проституції. До соцієтальних чинників можна віднести і зміну ціннісних, моральних орієнтирів, і негативний вплив масс-медіа, і поширення у суспільній свідомості ілюзій легкого життя за кордоном, привабливості роботи в проституції та порнографії, і байдужість громад до соціально невлаштованих верств (50 тис. дітей є безпритульними), і зниження рівня соціального контролю з боку міліції, школи, медичних закладів, і, навіть, корупція в органах влади (описано факт, коли працівники кримінальної міліції продали 19 неповнолітніх до Росії для занять проституцією). По-друге, аналізуються чинники мезорівня, у т.ч. особливості регіону проживання і соціального оточення). По-третє, наводяться фактори мікрорівня: специфіка сім’ї, близького оточення, особистісні характеристики дітей, природжені й набуті патології (адиктивність, гіперсексуальність).

У третьому розділі роботи “Профілактика сексуальної експлуатації неповнолітніх та реабілітація її жертв” розглянуто два напрямки попередження явища (юридична профілактика і просвітницька діяльність), приклади реалізації міжнародних програм, висвітлено зміст комплексної програми реабілітації жертв комерційної експлуатації дітей.

В першому підрозділі „Профілактика сексуальної експлуатації: юридичний та просвітницький напрямки” відзначено, що актуальними задачами попередження КСЕД є просвітницька робота та юридична профілактика. Перша включає освітню роботу з різними категоріями населення: з дітьми – шляхом висвітлення спеціальних тем на уроках правознавства та основ життєдіяльності людини; з батьками та спеціалістами. В дисертації аналізується ефективність міжнародних просвітницьких програм як певний зразок для можливого використання в Україні. Друга - юридичний аспект профілактики КСЕД включає тріаду: а) розвиток правової бази захисту дітей від злочинних посягань, б) правозастосування і практичну діяльність правоохоронних органів; в) правову освіту населення з питань захисту дітей. Відзначено, що українське законодавство, певні статті Кримінального Кодексу України потребують певних змін, уточнень та розробки нових статей для посилення захисту прав неповнолітніх.

Другий підрозділ “Комплексна програма реабілітації та специфіка роботи з окремими категоріями неповнолітніх” присвячено соціальній технології, що розроблена з використанням особистого досвіду дисертанта, даних досліджень, які проводилися в Україні та Узбекистані, з урахуванням рекомендацій та побажань експертів. Система реабілітації включає шість необхідних кроків: (1) контакт і мотивація неповнолітнього до змін; (2) медичне та психічне обстеження і допомога; (3) юридична підтримка; (4) адаптація в центрі реабілітації; (5) освіта та професійні навички; (6) соціальний супровід, що передбачає роботу 6-ти груп спеціалістів, праця та кваліфікація яких є складовими для досягнення ефективного результату. В описі програми представлені методики роботи, труднощі, які виникають в різні періоди перебування дитини в центрі реабілітації, рекомендації та застереження, пов‘язані з реалізацією функцій соціальної роботи. В підрозділі окремо розглядаються специфічні проблеми групи дітей-біженців, які становлять об‘єкт підвищеного ризику з точки зору вірогідності їх залучення до сексуальної експлуатації. Наприкінці наведено індикатори оцінки соціальної роботи, пов‘язаної з реабілітацією дитини – жертви КСЕДу.

У Висновках та рекомендаціях дисертації узагальнено результати дослідження та надано рекомендації щодо подолання сексуальної експлуатації неповнолітніх в Україні.

Дисертантка акцентує увагу на тому, що в українському суспільстві назріла потреба у рішучій протидії явищу комерційної сексуальної експлуатації дітей, яке швидко поширюється і знаходить сприятливий грунт у деяких українських реаліях. В Україні існує певна правова база, що регламентує захист прав дітей, зокрема, у випадках КСЕД. Проте назріла потреба у деяких змінах статей КК України, що може розширити можливості кримінальної репресії у випадках продажу дітей у “біле рабство” в межах країни та за деяких інших обставин. Теоретичний аналіз та емпіричні дані, зібрані у процесі конкретно-соціологічних досліджень, свідчать, що ризик залучення дітей до КСЕДу визначається сукупністю факторів, яким необхідно протидіяти. Дослідження розкриває специфічні проблеми та потреби дітей, які страждають від сексуальної експлуатації, на основі яких і необхідно будувати систему профілактики та реабілітації. Для України актуальними напрямками превентивної роботи є юридичне попередження та просвітницька робота. Міжнародний досвід є важливим чинником налагодження відповідної роботи в Україні.

Важливим аспектом соціальної роботи є процес реабілітації жертв. В Україні реабілітація жертв КСЕДу поки що не являє собою систему, бо відсутні налагоджені внутрішні зв'язки між суб'єктами різноманітних напрямків реабілітації та не діють програми реабілітації дітей. До цього часу не створено спеціалізованого закладу, який би міг фахово надавати допомогу потерпілим і проводити реабілітацію жертв КСЕДу. Не існує системи моніторингу процесу реабілітації дітей та їх інтеграції в суспільство. Все це свідчить про значну актуальність розробки соціальних технологій у формі, наприклад, спеціальних програм щодо реабілітації жертв КСЕДу. Автор сподівається, що ця проблема знайшла хоча б часткове вирішення за рахунок програми реабілітації жертв, яка розроблена дисертантом і планується до впровадження у двох установах України.

Результати дисертаційного дослідження знайшли відображення у матеріалах і пропозиціях, які надавалися до зацікавлених структур у процесі розробки Національних планів та програм на 2006-2016 рр. У підсумку з метою посилення профілактики поширення сексуальної експлуатації неповнолітніх автор пропонує наступне:

1. Внести зміни до ст.149 КК України: варто зняти посилання у диспозиції на переміщення людини через державний кордон, бо торгівля неповнолітніми існує і в межах України (зміни проголосовані на засіданні Верховної Ради 12 січня 2006 р.).

2. Внести зміни до ст. 301 КК України. Доцільно, аби “примушення”, як кваліфікуючу ознаку, було вилучено. Це розширить діапазон застосування статті і посилить відповідальність сутенерів, сексуальних експлуататорів, які більше не зможуть посилатися на “угоду” і “добровільність” участі дітей в їх кримінальному бізнесі.

3. Необхідно змінювати відносини між неповнолітніми та правоохоронцями і соціальними працівниками. Обидві групи суб’єктів профілактики повинні проходити спеціальне навчання по роботі з різними категоріями неповнолітніх.

4. Соціальним службам варто розглянути можливість уведення нового виду соціальних послуг – роботу з неповнолітніми на вулиці, тобто здійснення “out reach”- функції.

5. Готувати серед працівників міліції спеціалістів з виявлення дитячої порнографії в Інтернеті та проведення постійного моніторингу веб-сторінок українських провайдерів для виявлення компаній та фізичних осіб, що займаються розробкою, розповсюдженням та рекламою дитячої порнографії.

6. Навчати дітей, батьків та вчителів інформатики правилам безпечного користування Інтернетом та пропагувати програми, що блокують порнографічні зображення в Інтернеті.

7. На базі існуючих центрів соціально-психологічної реабілітації неповнолітніх створити в Україні два або три центри реабілітації дітей, які стали жертвами КСЕДу.

8. Використовувати розроблену автором у межах дисертаційного дослідження програму для комплексної