УДК [94 (367): 008] (477) Горбенко К.В.

Проблеми культурно-історичної класифікації стародавностей Північно-Західного Причорномор'я епохи пізньої бронзи

Через увесь Євроазіатський континент, широкою смугою, від пониззя Дунаю і Карпатського хребта на Заході до Тихого океану на Сході, протягнувся Великий Степ. Його західну частину займає Північно-Західне Причорномор'я - унікальний історико-культурний регіон. У плині тисячоліть у ньому розвивалися найдавніші оригінальні степові культури Євразії. Найважливіший період в історії народів, носіїв цих культур, - кінець бронзової доби, датований у Східній Європі останньою чвертю II тисячоліття до н.е.

Вивчення історії даного регіону на основі матеріальних джерел - дуже актуальне завдання, тому що воно пов'язане з культурно-історичною своєрідністю пам'яток степової частини межиріч Дунаю - Дністра - Південного Бугу, де в епоху пізньої бронзи проходила межа між двома історично сформованими галузями господарства - землеробством і скотарством. У запропонованій роботі автор робить спробу проаналізувати хід археологічних досліджень й історико-культурну класифікацію старожитностей Північно-Західного Причорномор'я епохи пізньої бронзи.

У цей час територію Північно-Західного Причорномор'я заселяли племена сабатинівської культури, які згодом замінили племена білозірської культури. Носії цих культур залишили досить велику кількість різноманітних археологічних артефактів. Вивчення цих старожитностей почалося ще в середині XIX сторіччя Г.Спаським, О.Шміттом, Г.Олофсоном, С.Крижановським та іншими. На рубежі XIX - XX ст. починаються цілеспрямовані розкопки, правда, обмежені курганними дослідженнями (В.І.Станилевич, Б.М.Ерделі, І.О. і Л.П.Стемпковські, Ф.І.Кнауер, В.Б.Антонович та ін.).

Для цього періоду досліджень було характерно об'єднання всіх доскіфських пам'яток. Наприклад, ДЯ.Самоквасов ще наприкінці XIX ст. намагався в пониззях Дністра відшукати могили кіммерійських царів, описані Геродотом. Із збільшенням індексу знахідок, збільшувалися можливості реконструкції культурно-історичних зв'язків. Так, знахідка Бородинського скарбу в Бессарабії (1912 рік) дозволила розглядати старожитності Північного Причорномор'я у хронологічному зв'язку із синхронними пам'ятками Центральної і Південно- Східної Європи, Егейського світу, Кавказу й Сибіру [1].

Усі відомі знахідки бронзової доби Східної Європи до початку першої світової війни були систематизовані фінським археологом О.І.Тальгреном у повному зведенні археологічних джерел. Проте, не дивлячись на пророблену роботу, О.І.Тальгрен допустив багато фактичних помилок [2].

У 20-х роках ХХ ст. розгорнулися широкі археологічні дослідження пам'яток матеріальної культури. Проводилися розкопки поселення Усатово (біля Одеси), де відкрили прошарок бронзової доби Усатово IV; поселення сабатинівського типу на Сухому Лимані; спеціальна археологічна експедиція обстежила пам'ятки Побужжя, а у Миколаєві було виявлене поселення доби пізньої бронзи "Дикий Сад".

Напередодні Великої Вітчизняної війни А.В.Добровольський почав розкопки Сабатинівського поселення, що дало найменування всьому комплексу пам'яток Північного Причорномор'я епохи пізньої бронзи, виділених в окрему археологічну культуру. Під час війни дослідження старожитностей Північно-Західного Причорномор'я були перервані, а після її закінчення відновлені. А.В.Добровольський досліджував Сабатинівське поселення [3], М.Ф.Болтенко - поселення ранньосабатинів-ського типу Вікторівка ІІІ [4], а М.С.Синицин - поселення в урочищі Вершина в с.Ільїнка [5]. При аналізі знайдених артефактів вищезгадані дослідники виділили особливу культуру пізньобронзової доби в Північно- Західному Причорномор'ї, пов'язану з кіммерійцями, нащадки яких під ім'ям калліпідів пізніше ввійшли до складу Скіфії.

Викликає інтерес робота Н.М.Погребової по дослідженню пам'яток пізньої бронзи в межиріччі Дністра і Південного Бугу (поселення Анатоліївка, Леонидівка). В результаті стаціонарних розкопок і на підставі знайдених матеріалів, дослідниця прийшла до висновку про приналежність цих артефактів до сабатинівської культури, що охоплювала територію степів від Дністра до Приазов'я, включаючи Крим. Для цієї культури, тісно пов'язаної з пам'ятками культури Ноа в лісостеповій Молдавії та Румунії, характерні особливі форми кераміки, кам'яне домобудівництво, зольники та ін. [6].

До кінця 50-х - початку 60-х років був накопичений певний археологічний матеріал з історії Північно-Західного Причорномор'я епохи пізньої бронзи і з питання культурної приналежності пам'яток цього періоду сформувалися дві точки зору: 1) про східне походження й зрубну приналежність (О.О.Кривцова-Гракова); 2) про місцевий розвиток самостійної "кіммерійської" або сабатинівської культури (М.Ф.Болтенко, А.В.До- бровольський, М.С.Синицин, Н.М.Погребова).

З початку 60-х років відбувається швидке зростання фонду археологічних джерел. Активні польові дослідження пам'яток доскіфського часу в Молдавії проводить Г.І.Мелюкова [7]. Їй вдалося виділити в лісостеповій частині Молдавії групу поселень доби пізньої бронзи з зольниками, що відносилися до культури Ноа. У Північному Криму були відкриті нові поховальні пам'ятки білозірської культури (Каланчак, Широке III), з-поміж них - найбільший могильник у с.Широке під Скадовськом [8]. Комплекс білозірських старожитностей був виявлений на поселенні Перчевка Кіровоградської області [9], довгочасному Кіровському поселенні у Східному Криму [10], поселенні Кошниця на Дністрі [11].

У середині 60-х років О.І.Тереножкін здійснив комплексний аналіз білозірських старожитностей. Він звів воєдино поселенські й поховальні пам'ятки білозірського етапу й датував їх на підставі сіцилійських аналогів субмікенської фібули з Лук'янівського кургану XI-IX століть до н.е. [12].

Наприкінці 60-х - на початку 70-х років центр археологічних досліджень у Північно-Західному Причорномор'ї переміщується на територію Дністер - Дунайського межиріччя (поселення в с. Суха Балка на Південному Бузі й Балта), де були відкриті наземні глинобитні житла, вогнища, печі, ями, що відносяться до білозірського часу [13].

З другої половини 70-х років збільшується обсяг археологічних розкопок у Нижньому Побужжі. Під керівництвом О.Г.Шапошникової досліджується великими площами цілий ряд поселень сабатинівської культури (Новогригор'ївка, Октябрі, Ташлик, Балабанівка та ін.) [14].

І.МШарафутдінова розкопала поселення Степове і Виноградний Сад на правобережжі Південного Бугу [15]. У Степовому