У нас: 141825 рефератів
Щойно додані Реферати Тор 100
Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент





УДК 316

УДК 316.74:37

Гавеля В.Л., Миколаївський державний гуманітарний університет імені Петра Могили, м. Миколаїв, Україна.

Гавеля Володимир Леонтійович, доктор філософських наук, професор, завідувач кафедри філософії' Миколаївського державного гуманітарного університету імені Петра Могили, член Національного союзу журналістів України, член Союзу соціологів Росії. Коло наукових інтересів: соціологія освіти, методологія і логіка наукових досліджень, сучасна прогностика, соціологія організацій, організаційна поведінка, сучасна глобалістика, іміджелогія.

ОСНОВНІ СОЦІОЛОГІЧНІ ПАРАДИГМИ І МОДЕЛІ ОСВІТНЬОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Автор даної статті розглядає парадигмальну структуру розвитку поглядів на освіту, освітню діяльність в рамках соціології освіти. Педагогіка розглядається як теоретична можливість побудови загальнолюдських моделей соціалізації. Соціологія освіти - як інтегральна галузь, яка об'єднує світоглядні, соціальні та методологічні аспекти реальних соціалізаційних процесів.

The author of the given article investigates paradigm structure of the development of educational opinions, instructional activity within Sociology of education. Pedagogy is considered as theoretical opportunity of composition of panhuman models of socialization. Sociology of education is studied as integrated branch that unites ideological, social and methodological aspects of real socializational processes.

Протягом останніх років значно зростає інтерес наукового співтовариства до соціологічної проблематики освітньої діяльності. Каталізатором цього інтересу є сучасна глобалістика. На першому місці в потоці сучасної економічної міграції стоїть, перш за все, освітній статус людини, а верхнім прошарком еміграції є спеціалісти. Тільки вони мають можливість зайняти роботу адресно, оскільки в будь-якій країні попит на кваліфіковану роботу зростає майже сталою величиною. Крім того, суперництво між країнами все більше і більше зміщується із воєнно-політичної сфери в науково- технологічну, продуктивність якої неможлива без соціально налаштованої освіти. Виступаючи як фундаментальна умова здійснення людиною своїх економічних, політичних, громадянських і культурних прав, освіта стає найважливішим фактором розвитку і формування інтелектуального потенціалу нації, гарантом її самостійності і міжнародної конкурентоспроможності. Якісна освіта сприяє ствердженню і розвитку демократії і суспільної солідарності - за рахунок того, що громадян, якими нелегко маніпулювати за допомогою демагогії і лозунгів, стає все більше [13, с. 9].

У сучасних розвинутих країнах світу національна система освіти розглядається як важлива складова, яка гарантує процвітання, національну безпеку і майбутнє країни, як стратегічно важлива сфера суспільного буття, як найважливіший чинник розвитку і підсилення інтелектуального потенціалу нації, її самостійності й міжнародної конкурентоспроможності. В сучасному світі зростає роль освіти у зв'язку з переходом до інформаційного суспільства. Неконтрольоване зростання інформації - це своєрідний виклик системній освіті, яка відповіла переформатуванням моделі самого процесу освіти, вона стає безперервною. Концепція безперервної освіти в сучасній культурі трактується як найширша підсистема суспільства, знімаючи просторові обмеження. Ця концепція актуалізувалася в 50-60 роки минулого ХХ століття під впливом науково-технічної революції, яка почалася в ці роки. В умовах сучасної глобалізації, коли світ почав інтегруватися, безперервна освіта, як ніколи, актуальна, тому що інформаційні процеси, науковий прогрес не дають можливості користуватися сталою інформацією, а тільки динамічно обновлюваною. Безперервна освіта - це принцип організації освіти, який об'єднує всі її види в цілісну систему, що забезпечує можливість оновлення і поповнення навиків і знань протягом усього життя людини - від раннього дитинства до старості. Та все ж безперервна освіта стикається з великими труднощами, породженими економічними негараздами, низькими темпами науково-технічних нововведень в освіту, консерватизмом бюрократичної системи населення, потребами в постійному оновленні знань і навичок. Сучасна освіта має системний характер і досить чітко структурована. Її елементами є: державні й приватні заклади; специфічні соціальні загали (учні й педагоги); навчальний процес як особливий вид діяльності. Будь-яке цивілізоване суспільство в освіті вирішує ключове питання - вирівнювання освітніх можливостей і стартових позицій індивідів, а також забезпеченням вільного доступу до освіти [15, с. 75-77].

Зв'язок соціальних умов, потяг до освіти, примуси до неї, стимули і перемоги в сучасному інформаційному суспільстві розглядаються в даній статті.

Дослідження парадигм і моделей має постійну актуальність, так як освіта взаємопов'язана зі всією структурою соціуму як розділеною цілісністю. Духовна сфера діє на систему освіти через нормативні чинники, моральні цінності і традиції певної культури. Політична сфера визначає структуру і зміст системи освіти, відповідає формі державного устрою і типу політичного режиму. Економіка визначає матеріальну сферу освіти, обумовлює її зміст через перелік спеціальностей і професій, через структуру дисциплін. У соціології освіта розглядається як соціальний інститут, який, немовби кровоносна система, пов'язує економічне, соціальне, культурне функціонування і розвиток, сприяє вдосконаленню суспільного організму через процеси спеціально організованої, цілеспрямованої соціалізації особистостей. Освіта несе в собі культурний стереотип, через осягнення якого людина стає суб'єктом самостійної діяльності і суспільних відносин. Соціологія інтегрує парадигми освітньої діяльності, в процесі розвитку яких оптимізується соціум, професії суспільного розподілу праці стають більш значущими і ефективними. На початку ХІХ століття імператор Франції Наполеон Бонапарт реформував математичну освіту в своїй країні. Тоді був створений вищий економічний навчальний заклад Еколь Нормаль, де вивчали математику артилерійські офіцери. Через декілька нова генерація артилеристів суттєво покращила якість використання артилерії. Битву при австрійському селищі Ваграм в основному виграли артилеристи, які влучною стрільбою буквально розкидали атакуючі війська коаліції. Це дозволило Наполеону виголосити знаменитий афоризм: «При Ваграмі переміг шкільний учитель».

Соціологія аналізує суспільні умови виникнення, функціонування і розвиток сучасних систем освіти, виробничо-технічні і соціальні


Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10