Отже, вектор організації інформаційно-аналітичної діяльності бібліотек має бути спрямований на виробництво різноманітних, відповідно до запитів сучасних користувачів інтелектуально-інформаційних ресурсів (фактографічних, фрагментографічних, персональних, адресно-довідкових, оглядово-аналітичних, повнотекс- тових БД тощо) і водночас на забезпечення розвитку процесу вдосконалення рівня власних аналітичних матеріалів, як важливої форми розкриття знань, зосереджених в інформаційних ресурсах. Позитивним у цьому процесі є наявна можливість більш ефективно використовувати знання, перетікають з одного носія в інший, синтезуючись з іншими знаннями, набувають нового змісту, призначення і форм. Таким чином, збагачується можливість використання інтелектуально-інформаційних ресурсів, кінцевим результатом якого стає продукування нового знання.

Як свідчить практика інформаційно-аналітичний супровід процесу прийняття управлінських рішень підрозділяється на дві групи інформаційних завдань. Перша пов'язана зі збором і опрацюванням інформаційного матеріалу про стан об'єкту впливу.

Друга - з отриманням якісно нового знання про можливі шляхи, засоби та механізми досягнення певних (бажаних) результатів функціонування систем управління.

Якщо перша група завдань, як правило, вирішується за рахунок підвищення оперативності, достовірності і релевантності в інформаційному забезпеченні, то друга потребує проведення додаткових досліджень та розробок, пов'язаних з отриманням нового знання.

З цієї точки зору в рамках першої групи інформаційних завдань здійснюється аналітико-синтетична переробка зібраних вихідних даних для отримання опрацьованої інформації як основи прийняття управлінських рішень. Досягнення цієї мети складається зі збору первинної інформації, її збереження, структурування, власне опрацювання (аналіз) і надання придатної форми для користування.

Оскільки управлінську інформацію варто розглядати як відбиття суспільної дійсності (зовнішньополітичного, економічного, суспільно-політичного, соціокультурного, екологічного становища тощо) в інформаційних потоках, то створений інформаційний ресурс має містити сукупність різних зібраних, систематизованих, опрацьованих повідомлень, зведень, даних про відповідні суспільні предмети, явища, процеси, відносини, які набувають ознак інформаційно-аналітичного продукту.

Головним моментом у цьому процесі потрібно назвати виокремлення релевантної інформації з величезного інформаційного потоку, що є досить трудомістким завданням і потребує значних зусиль. Як правило, це вирішується за допомогою відбору (селекції) інформації за певними ознаками, що відповідають заданим цілям, напряму, виду діяльності органу управління чи поставленим завданням замовників.

Таким чином, власне, усі інформаційні завдання на цьому етапі складаються з пошуку, оцінки, відбору, аналізу, збереження і генерації інформаційно-аналітичного ресурсу, тобто інформації, що пов'язана з відображенням і вивченням різних процесів життєдіяльності суспільства.

Загалом цей рівень інформаційних завдань ставиться тоді, коли процес вироблення управлінського рішення потребує гранично точного, оперативного та повного аналізу первинної інформації. В інформаційному плані це пояснюється тим, що кожний наступний етап обробки інформації суб'єктивно змінює її і передає в більш узагальненому вигляді. У результаті сприйнята проблемна ситуація може не завжди відповідати дійсності. Вирішення цього завдання потребує об'єктивного підходу до виявлення, аналізу й оцінки інформації, уважного її вивчення з метою забезпечення більшої повноти і достовірності в її підготовці.

Інформаційні інтереси осіб, що приймають рішення в органах державного управління, визначаються колом питань їхньої компетенції, але практика свідчить, що для організації ефективного інформаційно-аналітичного обслуговування не можна обмежуватися лише запитами перших осіб на одержання інформації.

Збільшення обсягів різнорідної інформації ставить перед інформаційними центрами, у тому числі і бібліотечними закладами, завдання активного включення в процес якнайшвидшого приросту «змістовного інформаційного ресурсу» [5], тобто не інформації взагалі (дані, повідомлення, довідково-бібліографічна інформація, реферативні матеріали тощо), а вироблення такого інтелектуально-інформаційного потенціалу, який має чітке функціональне призначення і швидке практичне використання в різних сферах життєдіяльності суспільства, у тому числі і в процесах управління.

Як справедливо зазначає академік О. Онищенко, «бібліотеки бачаться як досвідчений «посередник» між майже безмежним потоком інформації і користувачем. Особлива роль відводиться інформації про інформацію, і роль бібліотекаря в інформаційній революції невпинно зростає» [6]. Продовжуючи цю думку в контексті цього дослідження, можемо додати, що на сьогоднішньому етапі інформаційно-аналітичного супроводу процесу управління необхідно забезпечувати (продукувати) таким інтелектуально-інформаційним ресурсом, який би максимально сприяв ефективному державному управлінню.

Для цього доцільно спрямовувати зусилля на вдосконалення, корекцію, стимулювання розвитку системи бібліотечного інформаційно-аналітичного обслуговування органів влади шляхом постійного контролю за станом інформаційних потоків, відсте- ження актуальності та якості інформації (знань) в них, здійснення її селекції. Тобто сприяти зменшенню навантаження сучасного інформаційного середовища на діяльність владних структур, які мають обмежені можливості (недостатній досвід, кваліфікованих працівників, брак часу тощо) та забезпеченню практично-цінною інформацією для стимулювання ефективного управління.

Сюди входить «творення власного інформаційно-аналітичного продукту, синтезованого на базі використання наявних інформаційних масивів за принципом "інформація - на базі інформації" інформаційно-аналітичних матеріалів» [7], що набувають функціональних якостей, які сприяють управлінському процесу.

Своє бачення у генерації такого продукту запропонувала відомий бібліотекознавець М. Акіліна. На її думку, робота полягає в більш ефективному впорядкуванні інформації, при цьому систематизації потребують не окремі документи, а сам їх зміст. Це пов'язано з аналізом інформації на смисловому рівні, з розумінням її змісту, зі створення такого інформаційного матеріалу, який зберігає семантику попередньої інформації. Тобто дії повною мірою визначені змістовністю і трансляцією інформації в іншому, сконцентрованому вигляді [8, 9].

Більш якісному вдосконаленню інформаційно-аналітичної діяльності сприяє застосування методик консолідації інформації. Суть цього процесу полягає в збільшенні цінності інформації для прийняття рішення і зменшенні її обсягу залежно від збільшення ступеня її консолідації. Мету цієї роботи розкриває