епохи Єлизавети до епохи Карла I, А. Булгаков пояснює багато змін, що відбуваються в житті театру досліджуваного періоду. Вони обумовлені зміною ставлення різних суспільних груп до театру, що позначилося насамперед на соціальному складі аудиторії міських театрів. При комерційному характері театральних підприємств Лондона зміна глядача спричиняла істотні реформи, як в області драми, так і в театральній сфері. Театр виконував соціальне замовлення того споживача, якого він мав перед собою в цей момент. Зміна цього споживача природно повинна була вести й до зміни театральної продукції в цілому [8, с.141].
На підставі всіх цих міркувань у даній роботі зберігається основна установка на вивчення театрального глядача, а також приділяється значне місце питанню взаємин театру і пуритан [8, с.81], з'ясуванню ролі центральної і міської влади в житті професійного театру. Театральний будинок розглядається скоріше як зал для глядачів, аніж як сценічний майданчик; деякі важливі питання (наприклад: оформлення й організація спектаклю, внутрішній розпорядок акторських труп і т.п.) зачіпаються лише частково. Щодо цього дослідник керувався також необхідністю висвітлити ті сторони староанглійського театру, які були мало порушені в російській науковій літературі.
Слід зазначити, що праця Л. Дмитрової [19], належить до наукових робіт, витриманих у дусі марксистського методу, вона дає соціальне тлумачення фактів з історії театру і драми в окремі періоди їхнього розвитку і розглядає театр як ідеологічну надбудову, що зростає на базі продуктивних сил та економічних взаємин, зумовлених станом цих сил. Театр відбиває в собі психіку громадської людини, а цю психіку визначає частково безпосередньо економіка, а частково - той соціально-політичний лад, що зріс на ній. Окрім того, Л. Дмитрова визначає театр у "ранньокапіталістичному" суспільстві, як магічне дійство, скероване на громадську людину. Бо мистецтво намагалося примусово вплинути на психіку людини, виховуючи її як корисного члена громадського колективу. Отже, для Л. Дмитрової театр є мистецтвом мас, а не еліти, як звикли його визначати сучасні дослідники. Соціальна функція мистецтва, в нашому випадку - театру, на її думку, залишається по суті однаковою завжди, як певний засіб організації соціальної психіки і соціального життя.
Підбиваючи підсумки дослідження, маємо відзначити, що історико-теоретична думка кінця ХІХ - початку ХХ ст. мала деякі характерні особливості. Активний характер інтеграційних процесів у європейській науці позначився і на вітчизняній історико-теоретичній думці. Науковці, досліджуючи тему англійського театру доби Відродження, робили акцент на таких проблемах, як його походження та специфічні особливості діяльності. Необхідно підкреслити, що дослідники кінця ХІХ - початку ХХ ст. здійснили вагомий внесок у пошук та систематизацію джерел з теми "Політична роль театру в англійському суспільстві ХVI ст." Причому вони звернули увагу, що особливо його роль зростає під час процесу Реформації. Медієвістів початку ХХ ст. цікавили секрет успіху театральних видовищ у пересічного глядача доби Ренесансу, комунікативна роль театрів у суспільстві тієї доби. Дослідники розглядали проблеми взаємостосунків театру та влади, як королівської так і міської. Їх цікавили причини, з яких королівська влада весь час прагне прибрати театр під свій контроль, а міська - взагалі скоротити театральну справу на скільки можна, а сам театр у цей час вимушений лавірувати і виборювати своє місце під сонцем. Хоча вітчизняні дослідники і приділили багато уваги цим проблемам, до кінця так і не було вирішено, яке на справді місце займав театр у житті пересічного громадянина Англії - політичне, мистецьке, чи комунікативне. Питання, які поставили медієвісти кінця ХІХ - початку ХХ ст., дали поштовх для наукових досліджень історії ХХ ст. Таким чином, і на сьогодні перед істориками постають невирішені питання з історії середніх віків, які були порушені дослідниками ХІХ ст., наприклад, поза увагою залишаються сюжети, пов'язані з роллю англійського театру доби Ренесансу у формуванні політичної культури.
Джерела та література
Виноградов П. Г. Исследование по социальной истории Англии в средние века. - СПб., 1887.
Петрушевский Д.М. Очерки из истории английского государства и общества в средние века. Изд. 2-е. - Ч. 1. - СПб., 1909.
Вайнштейн Л.О. Историография средних веков. - М.; Л., 1940.
Зашкільняк Л. Методологія історії від давнини до сучасності. - Львів, 1999.
Антощенко А. В. Архивная коллекция академика П. Г. Виноградова в библиотеке Гарвардской школы права // Россика в США: Сборник статей / Под ред. А. В. Попова (Материалы к истории русской политической эмиграции; вып. 7). - М., 2001. - Режим доступу до статті: http://nature.web.ru/db/msg.html7micM187257.
Могильницкий Б. Г. Политические и методологические идеи русской либеральной медиевистики середины 70-х гг. XIX в. - начала 1900-х годов. - Томск, 1969.
Субботина Э. Советская шекспириана 1917-1947 / Шекспировский сборник, 1947 / Редколегія: Бояджиев Г.Н., Загорский М.Б., Морозов М.М. - Режим доступу до статті: www.ruslib.com/SHAKESPEARE/shks_reading1947.txt.
Булгаков А.С. Театр и театральная общественность Лондона в период расцвета торгового капитализма. - Ленинград, 1929.
Варшер С.А. Английский театр времен Шекспира. - М.; Петроград, 1920. 10. Гвоздєв О.О. З історії театру і драми. - Львів, 2008.
Очерки по истории европейского театра / Под ред. А.А. Івоздева и А.А. Смирнова. - Петербург, 1923.
Могильницкий Б.Г. История на переломе. Некоторые тенденции развития современной исторической мысли. - Режим доступу до статті: www.history.vuzlib.net/book_o004_page_5.html.
Аникст А.А. Творчество Шекспира. - М., 1963.
Аникст А.А. Театр эпохи Шекспира. - М., 1965.
Гутнова Е.В.
