УДК 811.111.02 "195/196": 17.037

Гільдебрднт К.Й.

ПРОБЛЕМА ДУХОВНОЇ ҐЕНЕЗИ ІДЕЙНО-ЕСТЕТИЧНОЇ ПРОГРАМИ «СЕРДИТИХ МОЛОДИХ ЛЮДЕЙ» І КОНЦЕПЦІЯ КАЛЬВІНІЗМУ

У статті автор намагається визначити духовну ґенезу ідейно-естетичної програми англійської літературної групи «сердиті молоді люди» середини ХХ століття. Автор простежує вплив реформаційного процесу на формування англійської літератури Нового часу, зокрема, проводить паралель між літературною конвенціональністю художньої системи «сердитих молодих людей» і впливом протестантсько-кальвіністської ідеології на світоглядні установки англійців.

Ключові слова: «сердиті молоді люди», Реформація, протестантський нонконформізм, індивідуалізм, кальвіністська ідеологія.

Герої «сердитих молодих людей» справляють враження «людей нізвідки»: їхня брутальна й примітивна жага життєвих благ, майже абсолютна позакультурність, перебування виключно в синхронічному зрізі сучасного життя й, насамперед, власної долі, роблять їх радше якимось ожилими ілюстраціями до книги Ф. Фукуями «Великий розрив», ніж представниками країни, уславленої своїм дбайливим ставленням до збереження традицій. Водночас «гостросучасні», закорінені в «живому житті» явища модерної культури, власне літературні новації, які шокують і здаються «небувалими», переважно не виникають ні з чого, а виступають кров'ю і плоттю від певних традиційних концептів, які складались у межах кожної країни протягом не одного століття. Зокрема має свою духовно-естетичну ґенезу в національно-літературному ґрунті і бунт «сердитих молодих людей» в англійській літературі середини ХХ ст. Нам здається перспективним простежити глибинний фундамент цієї концепції молодих бунтарів, який не може бути зведений до суто індивідуалістичного бунту й непокори, а сягає корінням протестантського нонконформізму епохи реформації, батьківщиною якого й була Англія.

Авторитетна традиція оспівування «низового» протесту проти соціального пригнічення, за статтею О.Л. Мощанської, сягає корінням ще англійського фольклору. Герой-бунтівник, вільнолюбний, сповнений почуття власної гідності та шляхетного співчуття до знедолених, зображується і в літературі Англії, ще з донорманських часів, коли були дуже популярними маргінальні щодо суспільства герої-бунтівники - Уоллес, Гербард Фольк, Юстас Монах та ін. Про них ми дізнаємося з тодішніх легенд, пісень, балад, які були густо насичені політичним і сатиричним духом; тоді ж, до речі, - на межі літератури і «живого життя» - формувалися грубо-натуралістичні проза й вірші, що являли собою неначе невід'ємну частку реальності. І хоча причини, які штовхнули тодішніх робинів гудів на боротьбу і протест, різняться (боротьба проти іноземних загарбників, виступи проти соціальної нерівності та панування багатіїв - ін.), поступово в англійській ментальності формується узагальнений образ героя як поборника загальнолюдської справедливості. Культ сильної людської особистості, самітника-вигнанця, який опиняється поза і понад суспільством, продовжується і в період Середньовіччя, і навіть в романтизмі [4, 58-65].

Характерно, що, починаючи з епохи Реформації, ці мотиви соціального протесту активно оздоблюються в релігійні шати. Навіть панування в свідомості сучасного суспільства замість релігії - політики й науки, як провідних форм культурної творчості, не може змусити нехтувати тією обставиною, що ідеї соціальної справедливості в англійській літературі традиційно трактувалися в річищі християнської моральної концепції, яка ще цілком недвозначна, скажімо, для Діккенса і письменників його епохи. Це об'єктивно стало підґрунтям і, ширше кажучи, духовним контекстом для художньо-публіцистичних вирішень англійських письменників XX ст., навіть коли вони перебувають вже за межами даної ідеології. Власне, ідея соціальної правди, закорінена в Біблії, яка і по сьогодні є найпоширенішою книгою західного світу, формувалася як ідея особливо значна, центральна для літературної творчості взагалі: адже справедливість - поняття, яке принесло колись до варварів, що населяли Альбіон, християнство. І недаремно усі дослідники англійської літератури одностайно визначають переклади Вічної Книги англійською мовою, починаючи від Ренесансу, як один з основоположних моментів формування англійської літератури Нового часу.

Виняткова роль епохи Реформації у становленні сучасної європейської культури підкреслюється і у праці «Особливості реформації в Англії». Не проголошуючи ніякого соціально-політичного ідеалу, не вимагаючи переробки суспільства в дусі якоїсь конкретної програми, не роблячи наукових відкриттів і видимих досягнень у художній творчості, Реформація змінила свідомість людини, відкрила перед нею нові духовні обрії. Людина одержала волю самостійно мислити, звільнилась від авторитарної опіки римської церкви, одержала вищу для неї санкцію - релігійну - на те, що тільки власний розум і совість можуть підказати їй, як варто жити [5].

Водночас поступово формується специфічний нахил протестантів до економічного раціоналізму, якого у католиків чи православних не було. Наступна цитата, взята із дослідження М. Вебера «Протестантська етика і дух капіталізму», характеризує відмінності між протестантським світоглядом і, наприклад, католицьким: «Католик... спокійніший; маючи значно менший потяг до придбання, він віддає перевагу спокійному забезпеченому існуванню, хай навіть із меншим прибутком, перед ризикованим і тривожним життям, яке інколи здатне принести почесті і багатство. В народі жартують: можна або гарно їсти, або спокійно спати. У нашому випадку протестант хотів би краще їсти, тоді як католик воліє мати спокійний сон» [1]. Характерно, що носіями такого типу мислення були не стільки капіталістичні підприємці, скільки сповнені прагнення пробитися нагору представники середніх верств ремісництва. Також і в XIX столітті класичними представниками такого складу мислення часто виступають не благородні джентльмени з їх успадкованим торговельним капіталом, а так звані вискочки зовсім незнатного походження [1]. Отож, протестантська етика і взагалі протестантська моральність здійснила значний вплив і на формування свідомості пересічного англійця.

Спільна для більшості протестантських теорій ключова ідея персональної відповідальності людини перед Богом