виробництві, зміцнення здоров’я та медичне обслуговування, міграцію та пошуки інформації тощо. У кінцевому підсумку накопичуються економічні здібності людей, що дають змогу отримувати більші доходи.
3. Обидва види капіталу приносять доходи своїм власникам.
4. Людський капітал у вигляді знань, навичок і здібностей, як і фізичний, є певним запасом, тобто може накопичуватися.
5. Економічна мотивація вкладень у людський та речовий капітали принципово однакова. Тобто прийняття рішення щодо інвестування у будь-який з видів капіталу та їх наслідки аналізуються однаково.
Звичайно, між речовим та людським капіталом є значні відмінності. Найсуттєвіші з них такі.
1. Створення фізичного капіталу та його функціонування можливе без участі та присутності його власника. Для формування ж здібностей людини одних матеріальних засобів недостатньо: для розвитку людського капіталу є абсолютно необхідною безпосередня, конкретна жива праця майбутнього власника цих здібностей, тому що процеси їх виробництва фізично та технічно неможливі без прямої участі самої людини. Тобто нарощення людського капіталу пов’язане із зменшенням одного з найважливіших людських благ – вільного часу.
2. Незалежно від джерел інвестування (держава, підприємство, сім’я чи людина особисто) нарощення і використання людського капіталу визначальною мірою контролюється самою людиною. Тому такий елемент людського капітал, як мотивація, є дуже важливим і необхідним для того, щоб процес відтворення (формування, нагромадження, використання, інвестування) людського капіталу мав остаточно завершений характер.
3. Вкладення в людський капітал дають значний за обсягом, тривалий за часом і інтегральний за характером економічний та соціальний ефект.
4. Людський капітал відмінний від фізичного за ступенем ліквідності, адже людина і її людський капітал нероздільні, отже права власності на людський капітал не можуть бути передані.
5. Інвестиційний період у фізичного капіталу (в середньому 1,5-2 роки) значно коротший у порівнянні з людським капіталом. Наприклад, у такої форми вкладень в людину, як освіта, інвестиційний період, тобто тривалість навчання, може досягати 15-20 років.
6. Функціонування людського капіталу, віддача від його застосування обумовлені волею людини – власника цього капіталу, її індивідуальними інтересами і перевагами, її зацікавленістю, відповідальністю, світоглядом і загальним рівнем культури, в тому числі і економічної. Тому капіталовкладення в людину відрізняє більший, ніж для звичайних капіталовкладень, ступінь ризику та невизначеності, а заміну обсягу людського капіталу залежно від затрат принципово неможливо оцінити з тією ж точністю, що і для фізичного капіталу.
Перелік рис відмінності цих видів капіталу, звичайно, можна продовжити, що підкреслює специфічність людського капіталу та необхідність спеціального підходу при його дослідженні. Однак ці відмінності в принципі не заважають вченим використовувати аналітичний апарат, розроблений для фізичного капіталу, для дослідження людського капіталу.
Висновок
Таким чином, фізичний та людський капітал відрізняються за своєю політекономічною суттю, проте обидва види капіталу подібні з огляду на техніко-економічні аспекти: і людський, і фізичний капітал потребують відволікання значних засобів за рахунок поточного споживання, від обох залежить рівень економічного розвитку у майбутньому, обидва типи капіталовкладень дають тривалий за характером виробничий ефект, можуть приносити доход своїм власникам і аналізуються принципово однаково.
Література
Богиня Д. Основи економіки праці. – К., 2002.
Дятлов С. Основы теории человеческого капитала. – М., 1994.
Критский М. Человеческий капитал. – М., 1991.
Марцинкевич В. Экономика человека. – М., 1995.
Основи економічної теорії. – К., 2002.
