Всередині кожного історичного періоду І. І. Корнєйчик згрупував викладення матеріалу за типо-видовою ознакою бібліографії.

Глибоке знання матеріалу, величезний обсяг даних, дійсно науковий підхід дозволяє стверджувати про актуальність, історичну і наукову цінність цієї праці і в наш час, а його періодизація історії бібліографії може стати основою викладання цієї дисципліни в навчальних закладах культури.

Наступний період розвитку української бібліографії – радянський – було досліджено в навчальному посібнику «Українська радянська бібліографія», підготовленому провідними викладачами Київського та Харківського інститутів культури. Для свого часу цей посібник став неабиякою подією в культурному житті як України, так і колишнього СРСР, оскільки він був першим у країні підручником з історії бібліографії національної республіки.

Періодизація історії української бібліографії в ньому була типовою для історії СРСР і України того часу:

Бібліографія в Українській РСР після Великої Жовтневої соціалістичної революції, у роки відбудови народного господарства.

Бібліографія в Українській РСР у роки створення фундаменту соціалізму, перемоги соціалізму в СРСР і зміцнення соціалістичного суспільства.

Бібліографія в Українській РСР у період Великої вітчизняної війни.

№. Бібліографія в Українській РСР у період відбудови і розвитку народного господарства та подальшого розвитку соціалістичного суспільства.

V. Бібліографія в Українській РСР у період розвинутого соціалізму. Всередині кожного розділу матеріал подається також за типо-видовою ознакою:

Державна бібліографія.

Рекомендаційна бібліографія.

Науково-допоміжна бібліографія.

Краєзнавча бібліографія.

Видавничо-книготорговельна бібліографія.

Бібліографія бібліографії.

Теоретико-методичні й організаційні питання бібліографії [8]. Аналізуючи навчальний посібник з позицій сучасного історичного

підходу, можна визнати його певну цінність щодо подання окремих бібліографічних фактів, але їхнє трактування, й особливо періодизація радянського етапу розвитку української бібліографії, формулювання назв цих періодів не витримують ніякої критики і в практичній викладацькій роботі застосовуватися не можуть.

В. І. Лутовинова в дисертаційному дослідженні і монографії «Теорети- ко-методологічні засади та історія розвитку української рекомендаційної бібліографії (ХІ-ХХ ст.)» (К., 2002), виданій на його основі, виділяє такі періоди.

ХІ-ХІХ ст. Історичні передумови виникнення рекомендаційної бібліографії на українських етнічних землях.

Теорія та методика рекомендаційної бібліографії у І половини ХХ ст.

Теоретико-методологічні засади розвитку рекомендаційної бібліографії в 50-80 рр. ХХ ст. [6].

М. Геращенко, професор кафедри бібліотекознавста та інформаційних ресурсів КНУКІМ у статті «Проблеми періодизації історії української бібліографії» [2] аналізує періодизацію історії української бібліографії, застосовану попередніми дослідниками, та пропонує періоди української бібліографії радянської доби викласти таким чином:

І. Здобутки і втрати української бібліографії в тоталітарній державі (1917-1939 рр.).

Українська бібліографія періоду Другої світової війни (1939-1945 рр.).

Українська бібліографія в добу кризи і розпаду радянської імперії (1945-1985 рр.).

Українська бібліографія в період перебудови та шляху до незалежності (1985-1990-ті рр.).

Українська бібліографія на сучасному етапі [2.]

При розробці цієї періодизації М. Геращенко робить посилання на підручник для ВНЗ «Історія України», написаний С. В. Кульчицьким, В. Д. Даниленком та В. О. Замлинським.

Безумовно, він має рацію, кажучи, що «бібіографознавці повинні тримати тісний зв'язок з фахівцями, які вивчають історію України, історію культури»... Ця теза не викликає ні заперечень, ні сумнівів, але...

Нами виявлено понад двадцять підручників для ВНЗ з історії України, які вийшли друком вже у ХХІ ст., дещо менше – з історії української культури і з кожним роком їхня кількість зростає.

У цьому, безперечно, позитивному моменті є маленьке «але» – у різних підручниках наводиться різна періодизація, не говорячи вже про трактування періодів залежно від політичних й ідеологічних поглядів їхніх авторів. То ж на яку з цих періодизацій мають зважати та брати за основу українські бібліографознавці і викладачі відповідних дисциплін?

Очевидним фактом є і необхідність ознайомлення і врахування досвіду наших найближчих сусідів – білорусів і росіян.

У кандидатській дисертації В. І. Саїтової, аспірантки Мінського державного інституту культури, присвяченій розвиткові білоруської рекомендаційної бібліографії, подається така періодизація:

Білоруська рекомендаційна бібліографія періоду становлення радянської влади.

Білоруська рекомендаційна бібліографія періоду тоталітарної системи.

Білоруська рекомендаційна бібліографія соціально-економічної відлиги.

Білоруська рекомендаційна бібліографія періоду стагнації та застою.

Білоруська рекомендаційна бібліографія періоду перебудови та сьогодення [2, с. 551].

Відомий російський бібліографознавець, професор Челябінської державної академії культури і мистецтв (ЧДАКМ) І. Г. Моргенштерн в путівнику з курсу «Історія бібліографії» [7] подає коротке систематизоване викладення матеріалу з ХІ ст. до 2004 р., тобто історію і сучасний стан бібліографії. Як слушно відзначила Е. К. Виноградова у своїй рецензії на цей посібник [1], такий підхід має право на існування, але лише для навчальної літератури, а наукова історія бібліографії передбачає ретроспективний підхід для виявлення загальних моментів розвитку і типових факторів.

Початковою датою історії бібліографії в Росії І. Г. Моргенштерн вважає 1073 р., тобто списки «істинних» та «ложних» книг в «Ізборнику

Святослава». З огляду на знання історії української бібліографії таке твердження, на наш погляд, є досить спірним.

Узагалі ж, автор в основу своєї періодизації історії російської бібліографії поклав такі підвалини: загальноісторичну і технологічну, тобто розглядав історію бібліографії в аспекті суспільних потреб і залежностей. В загальному вигляді вона така:

Передісторія (з 1073 по 1710 р.)

Феодальний період (з 1710 по 1861 р.).

Капіталістичний період (з 1861 по жовтень 1917 р.)

Радянський період (з жовтня 1917 по серпень 1991 р.)

Сучасний перехідний, кризовий період розвитку російської бібліографії (з серпня 1991 р.).

У середині розділів науковець виділив окремі підрозділи. Наприклад, у четвертому розділі «Історія радянської бібліографії» виділені такі підрозділи: 1917-1941 рр.; 1941-1953 рр.; 1945-1980-ті рр. [7].

На наш погляд, радянський період має бути розглянутий як єдиний для повної