- з’ясувати як застосовувалися танкові з’єднання при плануванні та проведенні військових операцій, визначити ефективні й неефективні способи їхнього застосування, порівняти особливості використання німецьких і радянських танкових військ в різноманітних операціях;

- визначити, яку роль відігравали танкові війська у німецькій і радянській арміях впродовж різних періодів війни, що мінялось при цьому у їхній структурі і способах застосування;

- вияснити наслідки використання бронетанкових військ та підрахувати їхні втрати. На основі цього дати відповідь: чому війна закінчилася саме таким чином і чи міг бути інший результат?

Наукова новизна роботи полягає у спробі висвітлити історію застосування бронетанкових військ в німецько-радянській війні, опираючись на новітні підходи та джерела, а також відмовившись від застарілих ідеологічних штамів. Так, у своїй роботі ми свідомо не вживаємо термін «Велика Вітчизняна війна», а також слово «визволення» по відношенню до захоплених Червоною армією територій.

Практичне значення нашого дослідження полягає у можливості використання його матеріалу у школах, коледжах, інститутах, університетах, диспутах, симпозіумах, конференціях при розгляді тем, що стосуються німецько-радянської війни.

Отже, наша магістерська робота, покликана узагальнити й систематизувати матеріал і, по можливості, дати новий погляд на застосування, роль і місце бронетанкових військ в ході німецько-радянської війни.

Розділ 1. Історіографія проблеми

Якщо німецько-радянська війна як історична подія закінчилась більш як 60 років назад, то на папері вона триває й досі – такий висновок можна зробити, прочитавши хоча б дещицю тієї літератури, яка про неї написана. Кількість ідей, концепцій, теорій, гіпотез із різними методологічними підходами, неоднаковим баченням військових подій щодо основних проблем минулої війни аж зашкалює. На теми Другої Світової та німецько-радянської воєн та використання в них танкових з’єднань написано чимало монографій, статей, посібників, довідників, захищена чимала кількість кандидатських та докторських робіт, проте й до сьогодні проблему не можна вважати вичерпно чи, хоча б, достатньо вивченою. У спогадах маршалів і генералів, у спеціальних монографічних виданнях, у наукових статтях чимало розповідається про різноманітні аспекти цієї проблеми. Однак, погляди авторів настільки суперечливі, а то й взагалі, взаємовиключаючі, що однозначного погляду на проблему ролі бронетанкових військ у радянсько-німецькій війні взагалі не існує. Справа в тому, що вся німецько-радянська війна, починаючи з найперших досліджень і закінчуючи сьогоднішніми публікаціями, перетворилась із суто історичної проблеми на політичну. Відповідно, й проблема ролі бронетанкових військ у ній набула не лише військово-історичних аспектів, а стала широким полем для далекосяжних дискусій з проекцією на весь суспільно-політичний лад тієї чи іншої держави. З одного боку це правильно, бо ж бронетанкові війська не розвивались, і не воювали у такому собі вакуумі. З іншого боку, надмірна заполітизованість та заідеологізованість часто призводять до нав’язливого бажання підтасувати факти під певну істину, концепцію, теорію. А будь-яка спроба так вчинити, незважаючи на одномоментні вигоди, неминуче призводить до викривленого бачення історії.

Приступаючи до розгляду історичних досліджень з даної проблематики, ми хотіли б зазначити, що особливу увагу будемо звертати на такі обширні блоки праць як мемуарна література, радянська та пострадянська історіографія, водночас характеризуючи й доступні нам роботи зарубіжних авторів.

В своїй роботі ми також використовуємо й документи періоду війни. Аналізуючи їх, можна робити власні висновки. Вони дають уявлення про механізм прийняття рішень в ході військових дій. Окрім того, з них можна черпати необхідну інформацію. Але, оскільки масштабних публікацій документів ще не з’явилось, то вважаємо за потрібне наголосити, що використання їх у нашій роботі носить вибірковий характер.

Досить обширним блоком праць, які написані представниками як однієї, так і іншої сторони є мемуарна література. Як вид історіографічних джерел вони відзначаються рядом як позитивних, так і негативних рис в плані інформативності та достовірності. Практично ніхто з дослідників не заперечує, що це найбільш суперечливий вид творів про війну і це має свої пояснення: у мемуарній літературі як ні в якій іншій відбивається суб’єктивний погляд автора. Звичайно, що це веде до спрощеного й однобічного висвітлення історії, але з іншої сторони в суб’єктивізмі є й певні плюси, зокрема можливість оцінити хід думок і відчуттів окремо взятої людини, процес прийняття нею рішень. Варто звернути увагу на те, що майже всі мемуари писалися після війни, коли можна було більш всебічно і об’єктивно аналізувати події, маючи перед собою загальну картину. Але цей же аспект призводить до оцінки подій заднім числом і спроби «переграти» історію під себе.

В будь-якому випадку, попри всі недоліки цього виду джерел, використання мемуарної літератури в нашій роботі є доцільним і необхідним, оскільки свідчення учасників і очевидців тих подій суттєво доповнюють наші знання. Саме ці люди приймали рішення, вводили в бій танкові дивізії, корпуси, групи, армії, а, отже їх розповідь, аналіз і оцінка подій є для дослідника танкової проблеми надзвичайно цінним джерелом інформації і спонукають до самостійного аналізу й оцінки подій.

Серед праць військових керівників Вермахту ми використали, зокрема, роботи Гальдера Ф. «Русская кампания», Гота Г. «Танковые операции», Гудеріана Г. «Воспоминания солдата», Манштейна Е. «Утерянные победы», Меллентіна Ф.В. «Танковые сражения», Кейтеля В. «Размышления перед казнью».

Праця начальника генштабу сухопутних військ Вермахту Франца Гальдера «Русская кампания. Хроника боевых действий на Восточном фронте 1941 – 1942» [7] представлена у вигляді щоденних поточних заміток