(маса – 5,4 т). Випускався в 1934-1937 рр. Броня – 6-13 мм, озброєння кулеметне, мав карбюраторний двигун – 57 кінських сил [82]. До початку радянсько-німецької війни безнадійно застарів, при зустрічі з Т-26 і БТ-5 не мав ніяких шансів. Маршал К.С. Москаленко згадував, як його бригада відганяла Т-1 вогнем з крупнокаліберних кулеметів ДШК (12 мм) [31, с.78].
- Т-2 – легкий танк (маса – 7,3 т). Броня 10-15 мм, озброєння – 20-мм гармата і кулемет. Швидкість до 35 км/год по дорозі і 17 по бездоріжжю [82]. Як і Т-1 призначався для підготовки танкових кадрів. Ефективно використовувався лише за відсутності сильної протитанкової оборони:
- Т-3 – випускався різними серіями з 1937 по 1943 рр. Перші машини (серія А) мали масу 15 т. Наймасовіші – (серія J) – 21,5 т., останні (серія N) – 23 т. Броня: від 10-15 мм на перших танках до 18-50 мм на останніх. Озброєння: Т-3А – гармата 37 мм і 3 кулемети; Т-3J – гармата 50 мм і кулемет; Т-3N – гармата 75 мм і кулемет. Екіпаж - 5 осіб (це стало стандартом для наступних танків) [82]. Машина хороша і зручна для роботи екіпажу, однак у війні з СРСР мала значні проблеми з прохідністю.
- Т-4 – в цього танка теж було багато модифікацій з 1937 по 1945 рр. Т-4А мав вагу 18,4 т, броню – 5-15 мм, озброєння - короткоствольна гармата L/24 (75 мм) з низькою початковою швидкістю снаряда, що не забезпечувало достатньої бронепробивності і 3 кулемети. Т-4J мав масу 25 т, броню – 80 мм лобову і 30-10 мм на інших ділянках, озброєння – гармата L/48 (довгоствольна 75 мм) і кулемет. Танк можна віднести до середніх (і то не всі моделі), тому О. Ісаєв не має рації відносячи його до важких танків. З того, що на 1941 р. він був найважчий в німецькій армії, не слід робити висновок, що він був важким. [36, с.157]. Безперервне вдосконалення призвело до того, що танк став грізною машиною, особливо в 1942-1943 рр.
Крім того, на озброєнні вермахту знаходились також чеські танки 35(t) і 38(t). Розуміти їх позначки «t» як «тонни» не логічно (як це роблять деякі наші дослідники – Анфілов та інші і ще й перекладають в такому ракурсі мемуари німецьких генералів – Гудеріана) [9, с.388]. Насправді буква «t» означає «чеський». Не було в німців 35-тонних і 38-тонних машин в 1941 р. 35(t) важив 10,5 т, броня – 8-25 мм, озброєння – 37-мм гармата і 2 кулемети максимальна швидкість – 34 км/год. Весь корпус був клепаним на відміну від радянських зварних. «38-тонний» важив 9,7 т, броня була аналогічна до 35(t) (потім дещо збільшили), озброєння теж. [31, с.79-80]. Тобто, ці танки були теж були далеко застарілими, порівняно з радянськими. В умовах зими їх ніколи не залишали на голій землі: за ніч вони так примерзали, що не могли рушити з місця. До кінця 1941 р. всі чеські танки були підбиті.
Отож говорячи про танкові війська перед війною, можна зробити висновок, що СРСР значно випереджав Німеччину в кількісному і якісному відношенні по машинах. Проте хороших кадрів більше було в Німеччині, підготовка там була на голову вище. Що ж до агресивних дій, то вони планувались обидвома арміями і Німеччині пощастило, що вона вдарила першою.
В ході війни мінялась структура і організація як Вермахту, так і Червоної армії. Це, безперечно, стосувалось і їх танкових частин. При цьому, німці зазнавали перемог в перших боях, рухались в бік ще більшої концентрації техніки і створення ще більших рухливих з’єднань. Так зародилась ідея створення танкової армії.
Перша танкова армія німців була створена 3 липня з метою удару через Смоленськ на Москву. У неї ввійшли 2-а і 3-я ТГр, а очолив фельдмаршал фон Клюге. Вона не була стабільним утворенням, вже через місяць, після того як 2-а ТГр Гудеріана була перенацілена на Україну, армія розпалась. [31, с.255]. Тому напрошується висновок: спочатку танкові армії німців створювались для вирішення певних оперативних задач, а не як постійні військові утворення.
Поступово танкова армія стала стабільним військовим з’єднанням у німців. З кінця 1941 р. до неї входило 2-3 моторизовані корпуси. Танкові армії застосовувались на найважливіших напрямах наступу. Протягом року було сформовано п’ять танкових армій, які й проіснували до кінця війни. Їх очолювали видатні командири – Клейст, Гот, Манштейн та ін. Моторизовані корпуси в липні 1942 р. перейменували в танкові. В моторизований корпус зазвичай входили 2 танкові і 1 мотодивізія – всього до 500 танків і САУ [46, с. 20].
Німецька танкова дивізія в 1942 р. по штату мала 17 тис. солдат, 200 танків і САУ, 276 стволів, а моторизована – 14 тис. чол., 238 стволів і 60 танків – 1 танковий батальйон [29, с.15].
В цей час вермахт прийняв на озброєння нові машини і вдосконалював старі моделі. Зокрема з 1941 р. випускався Т-3 серії J і Т-4 серії F. Модернізація Т-3 і Т-4 йшла шляхом встановлення на них довгоствольних гармат і посилення броні. В 1942 р. окрім подальшого вдосконалення цих моделей, німці приступили до створення важких і середніх танків. В тому ж таки році були випущені і брали участь в боях перші «Тигри» - вага 57
