Танкові армії зразка 1942 р. були змішаного складу, складались із танкових корпусів і стрілецьких дивізій. Вони мали самостійно проривати оборону противника і розвивати тактичний успіх в оперативний. Різнорідність військ в танковій армії мала ряд недоліків: різний ступінь мобільності військ, затруджене управління військами при наступі. Це призводило до послаблення сили удару. Ці армії треба було звільнити від стрілецьких з’єднань, збільшити мобільність артилерії, тилу, надати побільше інженерних засобів [46, с.25].

Формування танкових армій однорідного складу почалось у зв’язку із постановою ДКО в січні 1943 р. Першою такою стала 5-а гвардійська ТА (до речі, 3-я гвардійська ТА теж була наново сформована як гвардійська у травні цього ж року. Виникає питання: навіщо танкові армії відразу формувати як гвардійські? Тут справа, очевидно, не лише в попередніх заслугах. Надавши гвардійське звання щойно сформованим арміям, командування, очевидно, мало намір направити їх в найгарячіші точки майбутньої битви. Треба ж було бійцям забезпечити мотивацію !) Крім того, у січні – лютому 1943 р. були сформовані 1-а і 2-а ТА, а в липні 1943 р. – і 4-а ТА [21, с.118-432]. Всі танкові армії взяли участь у Курській битві.

В танкову армію, як правило, входили: один – два тк, один мк, окремі тбр і сабр, артчастини, частини бойового забезпечення та тилові. Всі бойові частини володіли приблизно однаковою швидкістю руху, що полегшувало управління і збільшувало маневреність. В 1943 р. в середньому ТА мала 46 тис. бійців, 450 – 560 танків, 25 САУ, 500 – 600 стволів [46, с.25-26]. В танковий (7800 бійців, 168 танків) і механізований (13,5 тис. бійців, 175 танків) були додатково включені мінометний, самохідно- і зенітно-артилерійський полки [48, с.118]. Окрема танкова бригада (три танкових батальйони, 65 танків), складала, як правило, резерв командуючого армією. Також вона часто діяла як передовий загін. Окрема самохідно-артилерійська бригада (65 машин) теж складала резерв командувача армією. ТА також могла бути підсилена окремими танковими полками (21-35 танків), важкими танковими полками КВ, самохідно-артилерійськими полками [46, с.27].

Впродовж 1944-1945 рр. ТА еволюціонувала в бік збільшення ударної потужності. Постійного по штату складу ніколи не було, все залежало від операції: обстановки і конкретних задач. Однак у ці роки ТА, зазвичай, мала 45 – 50 тис. людей, 550 – 1000 танків і САУ, 600 – 850 одиниць артилерії та ін. [46, с.26]. Із середини 1944 р. в оперативне підпорядкування ТА поступали і авіачастини. Однак, протягом усієї війни болючою залишалась проблема нестачі інженерних засобів, особливо при форсуванні рік.

Танкові корпуси були оперативно-тактичними з’єднаннями, які могли діяти самостійно у взаємодії з піхотою або ж у складі ТА. В 1944 р. по штату вони нараховували 3 тбр по 65 машин, 3 сап (СУ-152 – 12, СУ-122 – 16, СУ-76 – 21) та ін. – всього 11 тис. солдат, 209 танків і 49 САУ, 152 одиниці артилерії. Механізовані корпуси – 3 мбр і 1 тбр, 3 сап, всього 16 тис. осіб, 197 танків і 49 САУ, 252 одиниці артилерії [46, с.27].

Окремі танкові бригади, самохідно-артилерійські бригади і полки складали, як правило, резерв командувача армією (танковою чи загальновійськовою) і дуже часто діяли в якості армійського передового загону. Або ж відігравали роль механізованих частин безпосередньої підтримки піхоти.

Конструкторська думка в СРСР продовжувала еволюціонувати. В цей період були випущені наступні моделі:

- Т-34-85 – найдосконаліший середній танк Другої Світової війни. Вага – 32 т. лобова броня на ньому була потовщена вдвічі (90 мм), кормова – в 1,5 рази (60 мм). окрім того, 76-мм гармату замінену 85-мм, вдосконалено башту, підвищено міцність зварки бронелистів, через що в тактико-технічному плані він переважав усі танки Вермахту, окрім «Тигрів» і їх модифікацій [20, с.57];

- ІС-2 – найпотужніший важкий танк Другої Світової. Броня – 120 мм. Гармата – 122 мм. [81]. До сьогодні точаться суперечки про те, який танк вважати кращим, «Королівський тигр» чи ІС-2. Безумовно, в кожній країні це була найкраща модель важкого танка. Але ІС-2 важив 46 т, в той час як «Королівський тигр» – 68. Це дозволило радянському зразку значно перевершити німецький аналог в запасі ходу та прохідності.

Отож, танкові війська РСЧА (з 1944 р. – Радянська армія) в 1944-1945 рр. переживали момент свого розквіту. За якісним показником радянські моделі переважали аналоги Вермахту (проблема була лише у тому, що якість виготовлення самих машин дуже страждала). А за кількістю танків і САУ жодна армія світу не могла зрівнятись з радянською. Це дозволило Верховному Головнокомандуванню створити потужні з’єднання – танкові армії – прекрасний інструмент агресії, інструмент швидкої, динамічної, маневреної війни. Крупні танкові з’єднання відіграли вирішальну роль у військових операціях 1943-1945 рр. і стали одним із ключових факторів військової перемоги СРСР.

Розділ 3. Застосування танкових військ в операціях 1941 – 1942 років

Напад Німеччини на СРСР здійснювався за директивою №21 або планом «Барбаросса». Коротко його суть: на східному кордоні формуються три потужні групи армій: «Північ», «Центр» і «Південь», які мають першочергову задачу і розбити радянські війська ще до того, як вони відійдуть за Дніпро