Так провалився удар з півночі, координований командиром 5-ї А Потаповим. З півдня спільні дії організовував безпосередньо штаб фронту. Дії 4-го і 15-го мк ми вже розглядали. Що ж до 8-го мк, то він мав наступати з Бродів на Дубно. Він вважався сильним з’єднанням: 932 танки, з них 170 – Т-34 і КВ. Але з 22 по 26 число він пройшов біля 500 км «надфорсованих» маршів, втративши на них 40-50% машин (переважно через технічні причини) [62, с.30]. Зокрема, повністю відстала 7-а мд. Ранком 26-го числа, перейшовши в наступ, 34-а і 12-а тд відкинули противника на 10-20 км і вийшли в район західніше Берестечка. Тим часом, фельдмаршал фон Клейст підтягував сюди танки, піхоту і артилерію. Авіація безперестанку бомбардувала радянські частини і ті вже не могли наступати [48, с.31-32].

27 червня, прориваючись на Берестечко, корпус Рябишева отримав нові задачі: 1) відступати в тил і зайняти оборону; 2) наступати на Дубно. В результаті суперечливих наказів 7-а мд оборонялась на р. Островна, 12 тд відступила, а 34-а тд не отримала ніякого наказу, і далі йшла на Берестечко [31, с.295]. Щоб виконати наказ щодо наступу на Дубно, була сформована мобільна група Попеля (бригадний комісар): 34-а тд, 24-й тп, мотоциклетний та мотострілецький полки. Вони відкинули 16-у тд противника, вийшли до Дубно в тил всього 3-го мк німців, де наробили переполоху [48, с.32], тим більше, що з півночі до міста якраз підійшов 19-й мк. З’явився реальний шанс відбити місто і взяти в кліщі німецький моторизований корпус. Однак, зв’язок між частинами встановлений не був, дії носили розрізнений характер. Більш того, німці продовжували наступати: взяли Острог, Рівне. Група Попеля відірвалась від основних сил корпусу і від сусіднього 15-го мк. Рябишев послав їй на допомогу решту корпусу – 300 танків, але вони не зуміли прорватись через стрій німецької піхоти. П’ять німецьких тд з 3-го і 48-го мк взяли в оточення корпус Рябишева. В результаті боїв, його залишки прорвались на південь. Оточена група Попеля вирішила 2 липня пробиватись на схід – через три тижні він вивів 1778 бійців. Подальші удари корпусами успіху не мали [31, с.298-300].

Так закінчилась грандіозна танкова битва. Незважаючи на абсолютну кількісну і якісну перевагу (6 мк і 5 сд проти 4 тд, 2 мд і 7 пд противника) [70, с.13], радянські танкісти втратили 3464 танки з 4218 [83] і змушені були перейти до оборони. Контрудари обернулись банальним шапкозакиданням і війська залишились без танків, в той час, як німці втратили біля 260 машин.

Німецьке командування в ці дні теж зробило висновок: «...не буде перебільшенням заявити про те, що Російська кампанія виграна протягом двох тижнів» - записав 3 липня у свій щоденник начальник Генштабу Ф. Гальдер [7, с.49-50]. Як невдовзі виявилось, він був, м’яко кажучи, поспішний, хоча в той час німецькі війська, не зустрічаючи опору, рухались до поставленої мети.

До 30 червня вони взяли Ковель, Луцьк, Рівне, Дубно, Львів. 2 липня 14-й мк оволодів Тернополем. Війська Південно-Західного фронту перейшли до оборони по «лінії Сталіна». Після удару фон Клейста на Шепетівку, Кирпонос, щоб не допустити противника до Житомира, вирішив нанести контрудар залишками 4 і 15-го мк і 16-м мк. Однак 1-а ТГр набрала таких темпів, що радянські війська вчасно на місце прибути не встигли [27, с.421-423]. Частини Клейста (13-а тд) рвонули до Києва вздовж Житомирського шосе. 5-а і 6-а А виявились роз’єднаними, тому 13-у тд ніхто не затримав і подолавши за два дні 110 км, вона 11 липня підійшла до Київського УРу. Кирпонос вирішив атакувати силами 9, 19 і 22-го мк. 19-й мк отримав новий батальйон Т-34. Спочатку контратака мала успіх: відкинувши німців із шосе, радянські танкісти створили загрозу оточення та підтягнувши сили, німці ліквідували прорив [31, с.314]. На півдні в цей час командарм Музиченко теж атакував Клейста 15-м і 16-м мк, наносячи удари південніше Бердичева. Двічі радянські танкісти вривались на околиці міста. Врешті, утримуючи Бердичів силами 11-ї тд, силами трьох інших дивізій, німці нанесли контрудар у фланг і це змусило Музиченка вивести танки з бою [27, с.436-437].

Військам Південно-Західного фронту не вдалось знищити 1-у ТГр. Погано організовані контрудари призвели до того, що маючи колосальну перевагу, радянські мехкорпуси втратили біля 5000 танків і їх прийшлось розформувати. Значна територія була віддана противнику, армія зазнала величезних втрат. Хоча, порівнюючи із Західним фронтом, становище тут було дещо кращим: повного оточення і розгрому не було, але ж і сили німців на цьому напрямку були менші. Щодо військ фон Клейста, то він теж втратив до 40% танків, а його війська були втягнуті в затяжні бої.

Що ж до Південного фронту, тут великих боїв з участю танків не відбувалось. На початку липня німецькі і румунські війська