Отож, підводячи підсумки початкового періоду війни варто сказати, що до 10 липня вермахт розгромив шість армій Північно-Західного і Західного фронту, відкинув до Житомира і Києва війська Південно-Західного фронту. План «Барбаросса» розвивався успішно, у вищих штабах заговорили про повну перемогу. «панцерваффе» діяли сміло і рішуче, а головне вміло, потужними ударами прориваючи оборону, вириваючись на оперативний простір, громлячи тили і оточуючи війська в так званих котлах. Натомість наспіх організовані контрудари радянських мехкорпусів мали цілий ряд недоліків: відсутність підтримки з повітря, взаємодії з піхотою, артилерією та один з одним, поганий зв’язок, накази, що не відповідають ситуації, форсовані і надфорсовані маневри, вступ у бій з ходу без підготовки та розвідки, слабка бойова підготовка – все це призводило до неминучої поразки противнику, який програвав у кількості та якості, зате переважав у організованості, підготовці і тактичній грамотності. Втрати РСЧА на 10 липня вражаючі: 815700 бійців, 21500 гармат і мінометів, 4013 літаків і 11783 танки. Всі танкові корпуси і дивізії довелось розформувати [31, с.323].

Але резерви СРСР були майже невичерпними і невдовзі Вермахт відчув, що показник втрат не відіграє суттєвої ролі, що один з основних критеріїв успіху – несподіваність – поступово себе вичерпує, а резерви противника – ні, що «війна в Росії» не те, що закінчується – вона лише починається. Вже після перших боїв німецькі війська змушені були відмовитись від одночасного наступу на всіх фронтах, обираючи пріоритетний напрямок і ведучи активні бойові дії суто на ньому. А це, по суті означало кінець «бліцкригу», бо в такому випадку захопити всі намічені за планом «Барбаросса» території до зими Вермахт не встигав.

Отож, до 10 липня фронт на деякий час стабілізувався. Гудеріан таки прийняв рішення, яке йому далось непросто (враховуючи відірваність його танкових частин від піхоти): форсувати Дніпро в районі Орша – Могильов – Бихів [9, с.226]. У Ставки Гітлера були наступні плани: 2-а ТГр наносить удар зі Шклова на Єльню в обхід Смоленська з південного заходу (24-й мк наступав на Кричев, Рославль 46-й мк – на Єльню, 47-й мк – на Смоленськ). 3-я ТГр з району Вітебська здійснює удар в сторону Духовщини, обтікаючи Смоленськ з північного заходу [31, с.346-347]. На смоленському напрямку німцям протистояло п’ять радянських армій.

10 і 11 липня майже без втрат Гудеріан переправився через Дніпро. В районі Могильова були оточені війська 13-ї А [9, с 229]. В той же час Гот теж форсував ріку і його п’ять дивізій рвонули на Невель, в тили 22-ї А [7, с.71]. До 20 липня вони розбили радянську 48-у тд, оволоділи Невелем і Великими Луками, але невдовзі були відкинуті назад. Загроза оточення 22-ї А була ліквідована [31, c.347]. Інші війська 3-ї ТГр вдарили в стик 22-ї і 20-ї А. Контрудар, який організував Попов своїми рухливими частинами не зупинив німців і до 13 липня були взяті важливі опорні пункти, а 16 липня частини 7-ї тд Функа перерізали автомагістраль Москва – Мінськ, тобто оптимальний шлях відходу радянських військ [31, с.348].

2-а ТГр після прориву оборони почала розвивати наступ в напрямку Смоленська і Єльні, а правим флангом (24-й тк) – на Рославль. В районі Орші оборонялись піхотні частини і 1-а мсд Крейзера – аж поки не потрапили в повне оточення. І тоді, знищивши власноруч техніку, проривались розрізненими групами [50, с.354]. А німецькі частини рушили далі і 16 липня увірвались в Смоленськ. Місто захищали лише загони ополченців. 19 липня 10-а тд взяла Єльню. Три радянські армії – 19-а, 16-а і 20-а (310 тис. чол., 3200 танків) було оточено. Лише створення фронту резервних армій трьома днями раніше унеможливило швидке просування німців на Москву [26, с.110].

Ще на початку боїв за Смоленськ, поки німці тільки розгортали війська за Дніпром, 21-а А (лівофлангова Західного фронту) отримала задачу: 25-м мехкорпусом (300 танків) нанести удар на Бобруйськ і відновити фронт на р. Березіна. Однак німці перехопили ініціативу: за підтримки авіації 4-а тд 24-го мк відкинули частини Кривошеїна (командира 25-го мк), захопила Кричев і рушила на Рославль. Гудеріан на правому фланзі своєї групи перейшов до оборони і хоч атаки на Кричев тривали до кінця тижня, та успіху не принесли [31, с.356-357].

Оточені війська під Смоленськом мали єдиний зв’язок з фронтом – горловину в районі Ярцева через яку і проводилось їх постачання. Захищав її зі своїми військами Рокоссовський. Маючи залишки 5-го мк (15 машин) і 101-у тд він зупинив просування 7-ї тд німців (озброєної переважно чеськими 38 (t) ) [31, с.359].

Ставка приймала міри, щоб зупинити просування німців. На західному напрямку були розгорнуті нові армії, що контрударами на Смоленськ мали деблокувати оточені там війська.

25 липня частини 30-ї А, що мали біля 200 танків, завдали втрат 18-й мд і просунулись вперед на 20-25 км. Війська 24-ї А зав’язли в боях з німецькими танкістами на р. Воль. 28-а А рухалась на Смоленськ з району Рославля, але Гудеріан кинув 7-й, 9-й мк і 24-й мк на