23 червня почалась грандіозна наступальна операція «Багратіон». 1-й Прибалтійський фронт під командуванням Баграмяна (687 танків і САУ) у взаємодії з 3-м Білоруським (командувач – Черняховський, 1169 танків і 641 САУ) розпочали операцію на оточення в районі Вітебська. Оборона перед фронтом Баграмяна виявилась слабкою, піхота за допомогою танків НПП прорвала її і форсувала Західну Двіну. Після цього був введений в бій 1-й мк , який досяг Бешенковичів (куди рухались війська сусіднього фронту з метою замкнути кільце) і продовжив розвивати успіх в напрямку Браслава [71, с.21].

В цей час війська фронту Черняховського силами КМГ, (в яку, зокрема, входив 3-й гв мк) розвивав наступ назустріч. Танкісти за дві доби подолали 200 км, зімкнули фланги з сусідами і просунулись до р. Березини. Так виник котел під Вітебськом [48, с.185].

Що ж до 5-ї гв ТА, то її введення залежало від успіху в прориві оборони: де такий виникне, там і введуть. В результаті армія Ротмістрові двічі була змушена міняти диспозицію: з району 5-ї А рухатись в район 11-ї гв А і назад, що затягнулось аж до 25 числа. Однак, в результаті танкісти ввійшли в чистий прорив на борисовському напрямку і в перший же день перерізали комунікації противника на захід від Орші, а потім форсували Березіну і 1 липня взяли Борисов, відкривши дорогу на Мінськ [30, с.325-326].

Успішно наступав і введений 26 числа на правому фланзі фронту 2-й гв тк Бурдейного. Він перерізав мінську магістраль і вийшов в тил оршанському угрупованню, змусивши його швидко покинути місто [71, с.23].

Тобто, за кілька днів війська двох фронтів розгромили ліве крило групи «Центр», утворили вітебський котел і просунулись на 80-150 км. В цей час війська 2-го Білоруського фронту провели могилівську операцію, в ході якої захопили місто і забезпечили сусідів від ударів з флангу.

1-й Білоруський фронт Рокоссовського проводив Бобруйську операцію на оточення: нанести два рівноцінні удари по збігаючихся напрямках і оточити війська під Бобруйськом (цей варіант командувач особисто відстоював у суперечці із Сталіним, Жуковим і Василевським і, як показали результати, виявився правий).

Північніше Рогачова зосередився 9-й тк (251 машина), південніше Паричів – КМГ Плієва і 1-й гв мк (526 танків). Прорив розпочався 24 числа. Після того, як 65-а А подолала п’ять ліній траншей, в бій ввели 1-й гв мк , який відразу пройшов 20 км. Наступного дня його підтримала група Плієва (1-й мк і 4-й кк). Вийшовши в район Глуші, вони розділились і корпус рушив на з’єднання з 9-м тк під Бобруйськ (останній після маневру по болотисто-лісистій місцевості прорвався з півночі і завершив оточення противника), а КМГ пробилась на захід до Слуцька [48, с.188].

Так, завдяки рішучим і вмілим діям танкістів, була зруйнована оборона на правому фланзі групи «Центр». В оточення під Бобруйськом потрапило 40 тис. солдат і велика кількість техніки. Місто було перетворено на фортецю, танки встановлювались патрулювати на перехрестях, однак це не врятувало німецьких солдат: майже всі були знищені або полонені [30, с.335-336].

Настала черга замкнути котел в районі Мінська силами 3-го і 1-го Білоруських фронтів, які без паузи приступили до виконання задач. 5-а гв ТА відрізала шляхи відступу частинам, що діяли на схід від Мінська і вийшла на північну околицю – 3 липня [46, с.170]. 2-й гв тк зробив 60-км кидок і теж несподівано для німців появився в цьому районі. О 13 год. з півдня підоспів 1-й гв тк. З півночі КМГ Осліковського форсувала р. Вілейку і перекрила шлях на захід, з півдня КМГ Плієва перерізала дорогу на Барановичі. В котлі виявилось біля 100 тис. бійців [30, с.339-340]. Оскільки, група «Центр» була розгромлена, то допомогу надати було нікому, тому війська були ліквідовані.

На цьому й закінчився перший етап операції «Багратіон»: на центральній ділянці фронту німецькі війська були розбиті, оборона – прорвана на всю глибину, опорні пункти – захоплені. З’явилась можливість невідступним переслідуванням гнати залишки розбитих армій на захід.

В цій обстановці Ставка вирішила завдати подальших ударів по розбігаючихся напрямках, розгортаючи так зване «стратегічне віяло» від Шауляя до Любліна. Основна маса танків знову знаходилась на 1-му і 3-му Білоруських фронтах. При проведенні Вільнюської операції 5-а гв ТА наступала на столицю Литви, протягом 3-х днів боїв вона подолала шлях від Мінська до Вільнюса. А 3-й тк у складі 5-ї А обійшов місто з півночі. 9 числа місто і війська в ньому були оточені. Тоді противник, зосередивши 150 танків, розпочав контратаки в районі Майшьогала, але вирватись так і не зміг [48, с.191].

В той час війська Рокоссовського, використовуючи рухливість 1-го гв тк, 9-го тк, 1-го мк, завдали ударів в обхід вузлів оборони, захопили по черзі Барановичі, Слонім, Пінськ і Пружани [30, с.353].

Після цього 1-й Білоруський активізував дії на лівому фланзі. Зосередивши там 2-у ТА, 11-й тк і багато тбр, тп, сап для підтримки піхоти (всього 1750 танків і САУ), фронт розпочав Люблін-Брестську операцію, замисел якої передбачав ударом з флангів розбити німецькі війська і широким фронтом вийти до Вісли.

Операція почалась 17 липня. 11-й тк (233 танки) форсував Західний Буг і вступив на польську територію. 2-а ТА (805 машин) була введена в чистий прорив аж на п’ятий день на глибині 75 км від переднього краю оборони на тому