На південному фланзі теж не все було в порядку. Через неякісну артпідготовку і малу кількість танків підтримки піхоти прорвати оборону в перші дні не вдалось, незважаючи на те, що за словами Меллентіна «Червона армія використала в цих боях таку кількість танків, яка переважала все, що ми до цих пір бачили» [15, с.346]. Мало того, німці спробували контратакувати 1-ю і 8-ю тд в районі Золочева і Поморян, проти них довелось застосовувати значні сили, в т.ч. й дві бригади 4-ї ТА [16,с.348].

В цій обстановці для прориву оборони довелося застосовувати передові частини 3-ї гв ТА спільно з військами 60-ї А. 15 числа вони прорвали оборону в районі Колтова, утворивши так званий «колтовський коридор» - довжиною 20, шириною 5 км, який повністю прострілювався артилерією. По цьому коридору, який в 3-4 рази був вужчий за встановлені стандарти, в прорив пішли 555 танків і САУ 3-ї гв ТА. Коридор охороняли 6 авіакорпусів. Німці танковими атаками з півночі й півдня прагнули перерізати коридор. Однак армія Рибалко протиснулася в нього і вийшла на оперативний простір, а її 9-й мк 18 числа досяг Деревлян і з’єднався з КМГ Барановича, утворивши бродівський котел. Після Рибалко в коридор увійшла армія Лелюшенко, оскільки в її зоні бойових дій прорив не намічався. 18 числа вона теж вийшла на оперативний простір [46, с.119].

Варто сказати, що введення двох танкових армій (а це п’ять корпусів, більше 800 машин) у таку вузьку смугу прориву – єдиний у своєму роді випадок німецько-радянської війни. Воно було пов’язане з великим ризиком, оскільки коридор був занадто вузьким, однак через вдало сплановану організацію проходу, увінчалось успіхом.

До ліквідації бродівського котла були залучені 4-й гв і 31-й тк. Вони діяли на зовнішньому фронті оточення і громили підступаючі резерви противника [67, с.26], незважаючи на те, що частина оточенців таки вирвалась.

Склались сприятливі умови для наступу на Львів. Хоча у тактичному відношенні він був досить укріплений, сил, щоб втримати його німці не мали, до того ж існувала небезпека обхідних ударів. Конєв поставив своїм командармам наступну задачу: Рибалко – обійти місто з півночі і північного заходу; Лелюшенко – оволодіти Львовом через удар з півдня. В результаті 4-а ТА застрягла на підступах до міста, оскільки була розкидана на великій території: один корпус вів бої за місто, другий – відбивав атаки 48-го тк, інші частини – обороняли «колтовський коридор». Рибалко теж замість обхідного маневру спробував узяти Львів штурмом, але його танки наткнулись на торф’яні болота і добре організовану оборону; в результаті втратили кілька днів і чимало машин [30, с.395-396].

В цій обстановці командування знову поміняло задачі арміям. Катукову наказали повернути від Рава-Руської на південний захід до р. Сан, відрізавши шляхи відходу з-під Львова. Лелюшенко отримав завдання наступати на Самбір (цікаво чим?), не допустивши відходу львівсько-станіславського угруповання на південь. Рибалко мав залишити 56-у тбр зображати активність на торф’яних болотах, а основними силами здійснити 125-км марш-маневр в район Яворова і наступати по двох розбігаючихся напрямках: на Львів і на Перемишль [30, с.396-398].

Події розвивались стрімко. 1-а гв ТА за три дні пройшла з боями біля 120 км і до вечора 22 липня вийшла до Сану в районі Ярослава, вночі форсувала ріку і захопила плацдарм. У напружених боях наступних двох днів плацдарм вдалось розширити. Німці мали тепер в тилу танки і не дуже тримались за місто. 4-а ТА штурмувала Львів ще з 20 числа, однак постійна зміна наказів і розкиданість на великій території не сприяли її злагодженим бойовим діям. 24 числа підійшов 4-й гв тк і повів наступ зі сходу. Із району Городка наблизився 7-й гв тк 3-ї гв ТА. Тоді німецьке командування почало виводити війська на Самбір, вслід їм кинулась 4-а ТА і вела бої до 12 серпня. 27 липня Львів був взятий. Цього ж дня концентрованими ударами частин 1-ї і 3-ї гв ТА захоплено Перемишль [48, с.208-209].

Після цього без паузи продовжився наступ на Віслу. На сандомирський напрямок націлили 5 армій, в т.ч. 2 танкових і КМГ. Інші частини мали притиснути противника до Карпат.

Успішно діяла армія Катукова. 29 липня вона вийшла до Вісли і розпочала її форсування. В першому ешелоні наступав 11-й гв тк А.Гетмана. Першою висадилась на берег стрілецькі частини і 44-а гв тбр, потім – 40-а і 45-а гв тбр, які відбили контратаки, закріпили успіх і після цього ріку подолали інші частини армії [79, с.34-35]. З цього плацдарму 1-а гв ТА завдала удару в обхід Сандомира, однак захопила місто лише 18 серпня, бо німці увесь час підкидали свіжі сили.

А масштаби форсування наростали. Переправлені частини 3-їгв