Із виходом до Одера і захопленням плацдармів закінчилась гігантська операція, яка остаточно поставила Рейх на грань катастрофи. Чимало дослідників вважає дії танкових військ у ній занадто прямолінійними , лобовими. Однак, якщо оцінювати грандіозні наслідки цих дій, то постає питання: а чи могли дати хитромудрі маневри щось більше в ситуації, коли противник не мав сили обороняти власні рубежі? З одного боку радянські війська втратили 1267 танків і САУ [35, с.32]. З іншого – втрати неминуче пов’язані з ліквідацією кількамільйонної армії, яка вже зазнала поразки, однак вперто не хоче здаватись. Предметом суперечок може бути хіба що питання, пов’язане із зайняттям Зеєловських висот. Адже вони знаходились прямо перед кюстринським плацдармом і якщо б армії Катукова і Богданова просунулись хоча б на 15-20 км вперед, то таку важливу складову оборони Берліна німці могли б утратити. Цього зроблено не було і розплачуватись довелось уже в наступній операції [34, с.223].

Поряд з цією, СВГК проводила ще Східно-Прусську операцію (13 січня – 25 квітня). Суть її – фланговими ударами відрізати групу «Північ» від основних сил і від шляхів морського сполучення, потім розсікти і знищити по частинах. У склад 2-го і 3-го Білоруських фронтів входили 5-а гв ТА, 1-й, 2-й і 8-й гв тк, 1-й тк і 8-й мк, 15 окремих тбр, 94 тп і сап – всього 3857 танків і САУ. Головний удар наносив 2-й Білоруський фронт – 2260 машин, в т.ч. й 5-а гв ТА. Він повинен був вийти до Балтійського моря вздовж р. Вісла і відрізати групі «Північ» шлях на захід.

5-а гв ТА була ешелоном розвитку успіху. Окремі тк і мк передавались загальновійськовим арміям для завершення прориву оборони. Для підтримки піхоти призначались 830 танків дрібніших частин [46, с.121]. У 3-го Білоруського ешелоном розвитку успіху були 1-й і 2-й гв мк.

На ділянці Рокоссовського прорив розвивався повільно, мд «Велика Германія» і 7-а тд контратакували наступаючі війська. Тоді в якості проривного засобу вирішили застосувати окремі корпуси, а на завершення підключили і ТА. Це було викликано великою кількістю оборонних рубежів, добре оборудованих і підготовлених, а також стійкістю військ, які боролись за свою німецьку землю. Однак, 5-а гв ТА, обминаючи пункти опору, швидко досягла останніх приморських міст – Мюльхаузена і Ельбінга, за які почались жорстокі, але нетривалі бої. Вже ввечері 23 січня 31-а тбр 29-го тк 5-ї гв ТА досягла затоки Фрішес-Хафф, блокувавши таким чином війська у Східній Пруссії, а в наступні дні основні сили армії успіх закріпили. Спроби ударів зі сходу успіху не мали: група «Північ» була відрізана [48, с.259-261].

3-й Білоруський фронт наступав вздовж течії р. Німан на Кенігсберг. Наступ відбувався дуже повільно, навіть введення 1-го і 2-го тк не допомогло. «Прогризаючи» в буквальному сенсі німецьку оборону, вони аж 31 січня вийшли до Кенігсберга і блокували його з усіх сторін [48, с.262-263].

Таким чином, оточене угруповання було розсічене на три частини і боротьба за їх ліквідацію затягнулась до кінця війни, відволікши на себе біля 1500 танків, хоча куди ефективніше було б просто блокувати їх. Бої у Східній Пруссії показали невисоку ефективність застосування танкових військ в умовах непристосованої місцевості, до того ж надійно захищеної оборонними лініями і спорудами. Майже 4000 танків, незважаючи на часті атаки так і не змогли відвоювати невеликий шматок території.

З метою розгрому групи «Вісла», що нависала з півночі над військами, які готувались захопити Берлін, вирішено було провести Східно-Померанську операцію, розсікти групу «Вісла» і знищити по частинах. Танковим військам (1-й, 2-й гв ТА, 9-му тк 1-го Білоруського фронту, 1-му, 3-му, 8-му гв тк, 8-му гв мк 2-го Білоруського фронту) ставилась задача потужними ударами проривати лінію фронту на своїх ділянках і виходити до моря. До операції залучалось 2500 танків [48, с.266].

Однак, з початком операції виникли труднощі, пов’язані з весняним бездоріжжям, тими ж таки оборонними рубежами і непридатною місцевістю. Танкісти фронту Рокоссовського просувались дуже повільно, 3-й гв тк, який налічував 274 машини взагалі був змушений перейти до оборони в районі Бублиці (тобто, на півдорозі до моря). Танкові армії фронту Жукова змушені були рухатись лише по дорогах, що створювало затори і не давало можливості розгорнути бойові порядки і проявити всю свою міць. Лише після взяття Вангеріна 2-а гв ТА оволоділа кількома шосейними дорогами і розгорнула наступ широким фронтом. Її 11-й тк захопив Кольберг і Трепов, чим відсік групу «Вісла» від основних сил фронту. 1-а гв ТА теж вийшла до моря в районі Кесліна, розсікши німецьке угруповання надвоє [46, с.171-172].

Після цього 1-а і 2-а гв ТА приступили до ліквідації альтдаммського котла. Коли з ним було покінчено, армію Катукова тимчасово передали 2-му Білоруському фронту і вона здійснила ривок вздовж Балтійського узбережжя до Гдині. Так, загроза, яка нависала з півночі над радянськими військами, була ліквідована [48, с.270].

На південному фланзі в цей час тривала Віденська операція. Гітлер ще сподівався відкинути радянські війська за Дунай, з цією метою він направив сюди щойно створену 6-у ТА – СС: чотири дивізії, в т.ч. знамениті «Лейбштандарт» і «Дас Рейх» - всього 400 машин. Війська 3-го Українського фронту мали 18-й