На низинних луках великої шкоди лучній рослинності завдають кротовини. Вони заважають доглядати за сіножатями і пасовищами, утруднюють збирання сіна. Кротовини роз-рівнюють дисковою бороною на тракторній тязі або рейковою волокушею, прикріпленою до борони. На торфових ґрунтах кротовини розрівнювати не рекомендується, бо в ґрунті утво-рюються ямки, які потім дуже повільно заростають травою. Щоб вирівняти ґрунт, торфові луки коткують важкими котка-ми. Після розрівнювання кротовин оголені від трави місця засівають насінням злакових і бобових трав.

Купини, які трапляються на луках, за походженням поді-ляють на кротові, мурашині, скотобійні і рослинні. За висо-тою їх поділяють на низькі (до 25 см), середні (25—50 см) і високі (понад 50 см). Вони утруднюють скошування трав сінокосарками. Знищують свіжі та слабозадернілі купини рейковими волокушами, перевернутими догори зубовими бо-ронами, важкими дисковими боронами БДТ-3,0, БДТ-7,0; високі та сильнозадернілі — фрезами на тракторній тязі ФБН-1,5, ФБК-2,0. Фреза добре кришить їх і знищує верхній шар моху. На осушеному торфовищі зрізані купини слід використовувати для засипання різних ям, старорічищ або компостувати. Якщо купини займають понад 25—30% площі, треба проводити докорінне поліпшення.

Дуже часто на заплавних луках після весняної повені залишається багато сміття, хмизу, гілок дерев і коріння. Як тільки з лук зійде вода, залишки слід згребти тракторними чи кінними граблями, вивезти або спалити на місці, використав-ши попіл як добриво.

Культуртехнічні заходи закінчуються плануванням поверхні. Канави і ями засипають за допомогою бульдозерів різних марок, скреперів, грейдерів. Якщо площу готують під зрошу-вані культурні сіножаті й пасовища, здійснюють ретельніше планування поверхні планувальниками П-2,8А, П-4, ВПН-5,6, ВП-8 тощо. Після вирівнювання поверхні на оголених місцях проводять боронування, вносять добрива і підсівають трави з наступним коткуванням.

Догляд за дерниною та травостоєм на луках.

Догляд за дерниною і травостоєм лук передбачає комплекс заходів — знищення бур'янів, старики, поліпшення повітряного режиму, омолодження дернини, підсівання трав, поліпшення лі-сових і влаштування лісопаркових пасовищ.

Бур'яни і боротьба з ними. На сіножатях і пасовищах росте багато малоцінних і шкідливих рослин, які засмічують траво-стій, знижують якість корму і несприятливо впливають на якість продукції і здоров'я тварин. Нерідко кількість їх досягає ЗО— 40, в окремих випадках — 40—50 % травостою. Поділ рослин травостою на корисні і шкідливі не має чітких меж. Тому рос-лини поділяють на умовно бур'яни і бур'яни.

Система боротьби з бур'янами в лучних травостоях при по-верхневому їх поліпшенні включає профілактичні, механічні і хімічні заходи.

Профілактичні заходи зводяться до знищення бур'янів під-кошуванням, очищенням насіннєвого матеріалу трав, який вико-ристовують для сівби, застосуванням органічних добрив тільки після знищення в них насіння бур'янів (гаряче і холодне збері-гання). Треба правильно експлуатувати пасовище, застосовую-чи нормальне навантаження, вчасно здійснювати насівання тощо.

На луках слід застосовувати заходи, які запобігають поши-ренню бур'янів. Для цього треба своєчасно удобрювати росли-ни, підкошувати нез'їдені рештки, правильно експлуатувати лу-ки і пасовища, вводити змінне використання їх, тобто випасан-ня чергувати із скошуванням, запобігати надмірному спасу-ванню.

Високопродуктивний травостій звичайно не буває засміче-ним або бур'янів у ньому незначна кількість. Окремі види бур'янів (щавель кінський, дягіль, герань лучна та ін.) погано переносять інтенсивне випасання, що дає змогу позбутися їх і, навпаки, при припиненні випасання, переведенні ділянки під сі-ножать з травостою випадають такі низькорослі рослини, як

жовтець повзучий, гусячі лапки, подорожник, а також складно-цвіті бур'яни (осот жовтий і рожевий, будяк та ін.), які не ви-тримують підкошування і випадають із травостою внаслідок неможливості обсіменіння.

Ефективне також випасання різними видами тварин або змі-шаним стадом. Більш низьке спасування травостою вівцями сприяє зниканню із травостою таких низових небажаних ком-понентів, як щучник дернистий, жовтозілля. Свині знищують щавель, випасання на луках коней дає змогу позбутися тирси та інших бур'янів.

Певне профілактичне значення мають і строки заготівлі корму. Так, раннє скошування на сіно або сінаж запобігає висі-панню насіння бур'янів, сприяє випаданню деяких з них. Ще більш ефективним є двоукісне скошування.

Важливе профілактичне значення має пасовище- і сіножате-гіміна, насівання і створення травостою з цінних верхових трав.

Механічні засоби боротьби з бур'янами включають підрізу-вання, виривання, випалювання, підкошування. Наприклад, для боротьби з чемерицею і пижмом рекомендується застосовувати вибіркове підкошування, а при рівномірному розподілі бур'я-нів— скошувати весь травостій. Якщо є невеликі осередки та-ких отруйних рослин, як жовтець їдкий, слід видаляти його вручну, викопуючи рослини, спеціальними пристроями. Велике значення має виривання бур'янів.

Хімічні засоби боротьби. У виняткових випадках проти бу-р'янів застосовують хімічні засоби — гербіциди. Ними знищують подорожник, осот, цикуту отруйну, жовтець їдкий (повзучий), кульбабу, чагарники і дрібнолісся. Використовують препарати групи 2,4-Д, а також дикотекс (2М-4Х). Гербіциди застосовують також проти будяку, болиголову, сухоребрика, жабрію, хресто-цвітих — дикої редьки, свиріпи, татарнику, гірчиці, талабану то-що. При цьому можуть бути знищені і цінні бобові компоненти травостою, наприклад конюшина, як двосім'ядольна рослина. Внесення гербіцидів обов'язково треба поєднувати з внесенням добрив і підсіванням трав. Гербіциди вносять навесні — в пері-од росту основних видів бур'янів, додержуючи застережних за-ходів. Травостій після обробки можна скошувати і випасати на ньому тварин не раніше як через 40 днів. Гербіциди вносять переважно наземно