Багаторічними дослідженнями, проведеними як в Україні, так і за кордоном, встановлено, що більшу віддачу від повного мінерального добрива одержують на природних луках, у складі яких переважають цінні верхові види (стоколос безостий, (грястиця збірна, райграс високий, очеретянка звичайна та інші), ніж на луках з переважанням низькопродуктивних видів і різнотрав'я (біловус стиснутий, костриця овеча, костриця борозниста, булавоносець сіруватий тощо).

На перезволожених осокових луках чи болотах ефективність добрив підвищується після проведення комплексу за-ходів щодо поліпшення природних кормових угідь.

Результати дослідів з вивчення впливу добрив на вро-жайність сіножатей і пасовищ у різних зональних ґрунтово-кліматичних умовах можуть бути основою рекомендацій для визначення економічно доцільних норм органічних та міне-ральних добрив під запрограмований урожай. Дані результати досліджень обробляють на ЕОМ для одержання спеціальних математичних моделей урожайності. Вони містять інформа-цію для певних ґрунтово-кліматичних умов і тинів лук про кількісну залежність між нормами та співвідношенням еле-ментів живлення і врожайністю, дають можливість визначати норми, прогнозуваги врожайність й агротехнологічну ефек-тивність добрив.

Вплив добрив на кормову цінність сіна. Визначаючи госпо-дарську цінність лук, потрібно враховувати не тільки врожай сіна, а й його якість, ботанічний склад, а також вміст у ньому білка (протеїну), жиру, клітковини, мінеральних елементів (фосфору, калію, кальцію). Недостатній вміст мінеральних солей у кормах негативно впливає на ріст молодих тварин і молочну продуктивність корів. Численні досліди свідчать, що внесення добрив сприяє збільшенню в сіні вмісту протеїну, фосфору і калію. Так, при внесенні калійних і фосфорних добрив вміст калію та фосфо-ру в сіні підвищився на 20—50%. На ґрунтах, які не реагують на внесення фосфору та калію, вміст їх у сіні майже не змінився.

Вплив добрив на ботанічний склад сіна. Внесення в ґрунт мінеральних добрив поліпшує ботанічний склад сіна. Фос-форно-калійні добрива сприяють помітному підвищенню вмісту бобових у травостої, а азотні — злакових. При цьому значно зменшується кількість різнотрав'я і осок.

Удобрення лук азотом збільшує щільність травостою. При цьому інтенсивність світла, яке проходить через травостій висотою 30 см, на поверхні ґрунту знижується до нуля. Тому на пасовищах, які інтенсивно удобрюються азотом, гинуть світлолюбні види трав, наприклад конюшина повзуча.

На сіножатях азотні добрива змінюють структуру профілю травостою, збільшують кількість рослинної маси у верхніх ярусах. Це сприяє створенню сприятливих умов для механі-зованого збирання сіна. Швидкий ріст рослин після внесення азотних добрив і збільшення щільності травостою запобігають сильному нагріванню ґрунту, зменшують непродуктивне ви-паровування вологи, сприяють тривалішому утриманню роси. Під впливом азотних добрив спрощується видовий фло-ристичний склад травостою; в ньому часто переважає один нітрофільний вид. Наприклад, трапляються травостої з пере-важанням грястиці збірної, яка добре засвоює азот з ґрунту. До нітрофільних видів належать також стоколос безостий, грястиця збірна, тонконіг лучний, костриця тростинна та ін. Удобрення зменшує участь у травостої гігрофільних рос-лин (осок і ситників) і значно збільшує кількість цінних злакових трав, характерних для середньовологих ґрунтових умов.

Якщо внесення повного мінерального добрива поєднувати з вапнуванням на сіножатях і полонинах Карпат, можна набагато поліпшити їхній травостій (замість біловусу з'яв-ляються більш цінні трави — костриця червона, мітлиця та ін.). Ще більше змінюється травостій, якщо застосовувати гноївку, рідкий гній і компости. При внесенні цих добрив навесні вже у перший рік зменшується кількість біловусу, оскільки він затінюється іншими травами, які краще викорис-товують добрива. Крім злакових, у травостої з'являються бобові трави. Він стає щільнішим. Однак систематичне вне-сення гноївки посилює ріст грубостеблового різнотрав'я.

На достатньо вологих луках після внесення добрив і дво-разового скошування з травостою зовсім випадає (через 2—3 роки) молінія, на луці з'являються цінніші трави.

Азотні добрива. В багатьох країнах світу велику увагу при-діляють підвищенню продуктивності кормових угідь за раху-нок внесення добрив. В умовах достатнього зволоження з поживних елементів, які вносять на луки (N, Р, К, Са, Мg), найефективнішим є азот.

Азотні добрива потрібно вносити на всіх суходільних, ни-зинних, а також на багатьох заплавних луках. Торфові ґрунти багаті на азот, який за правильного обробітку ґрунту досить швидко мінералізується і переходить у форму нітратів, легко-доступних рослинам. На добре розкладених торфових ґрунтах азотних добрив не застосовують. Невеликі норми азоту вно-сять на осушених слаборозкладених торфовищах, у яких мі-нералізація органічних речовин відбувається повільно, а та-кож на довгорічних сіножатях і пасовищах, якщо в травостої переважають злакові трави.

Азотні добрива підвищують урожайність сіножатей та па-совищ, вміст у кормах білка і мінеральних речовин. Застосу-вання їх у 3—4 рази підвищує вміст у травах провітаміну А, вітамінів групи В, а також перетравність органічних речовин.

Систематичне застосування азотних добрив на сіножатях сприяє розвиткові цінних верхових трав (костриці лучної, тимофіївки лучної, грястиці збірної). Особливо ефективним є внесення азотних добрив на сіножатях із слабким травостоєм, у якому бобових трав зовсім немає або вони становлять не більше 10—15% травостою. На луках, де росте багато бобових трав, треба вносити фосфорно-калійні добрива в поєднанні з вапнуванням. Цей захід помітно зміцнює бобові трави, і вони не так швидко замінюються злаковими.

Трави на пасовищах дещо по-іншому реагують на внесен-ня азотних добрив. Помірні норми їх не погіршують видового складу пасовищного травостою, а, навпаки, сприяють добро-му розвитку райграсу пасовищного, тонконогу лучного, ко-нюшини повзучої.

Внесення азотних добрив сприяє омолодженню травос-тою, від чого дернина зберігає яскраво-зелене забарвлення. Вегетація навесні на удобрених площах починається на 6—10 днів раніше, а восени закінчується на 10—15 днів пізніше. Це дає змогу