У природі спостерігається взаємозв'язок і взаємозалеж-ність між усіма елементами середовища, а також рослинами і середовищем. На рослинність впливають кліматичні умови (вода, тепло, світло і повітря), ґрунтові (водний і повітряний режими) та інші фактори. Не тільки середовище впливає на рослини, а й рослини впливають на середовище, зміцнюючи структуру і мікрофлору ґрунту, поліпшуючи хімічний склад і підвищуючи його родючість. Під впливом середовища ство-рюються особливі типи рослин.

Отавність лучних трав. Фази їх вегетації.

Отавність (відростання) кормових рослин — це здатність трав відростати після скошування. Вона характерна для більшості багаторічних бобових, злакових трав, для рослин інших родин і значної частини однорічних трав.

Отавність може бути дуже доброю, доброю і задовільною. Добру отавність має більшість трав ярого типу, у яких генера-тивна фаза може наставати кілька разів за вегетацію. Серед них можна назвати люцерну посівну, конюшину лучну двохукісну, білу, персидську (однорічний шабдар ярого типу), пирій пов-зучий, райграс пасовищний і багатоукісний, суданську траву. Серед озимих і озимо-ярих форм рослин добре відростають рі-пак озимий, грястиця збірна.

Задовільна отавність у тимофіївки лучної, еспарцету піща-ного і закавказького, пирію безкореневищного, серадели, бурку-ну дворічного та ін., низька або відсутня — у вівса кормового, вики ярої й озимої, еспарцету посівного (виколистого), жита кормового, могару, буркуну однорічного та ін.

Правильний догляд за травостоєм дає змогу поліпшити отав-ність, а отже, і продуктивність посівів одно- і багаторічних кор-мових рослин.

Трави озимого і ярого типу. Поділ трав щодо строків достигання.

Озимі і ярі форми рослин. Усі кормові культури можна роз-поділити на дві великі групи: озимі і ярі. Озимі форми для на-стання генеративних фаз потребують знижених температур. У рік висівання вони звичайно не плодоносять, розвиваючи вко-рочені паростки, і лише на наступний рік утворюють плодоносні (генеративні) стебла.

У рослин ярого типу стадія яровизації відбувається при зви-чайних температурах.

Є ще рослини проміжного типу — зимуючі, напівозимі, ози-мо-ярі, або дворічні. Нерідко вони трапляються у межах одно-го виду, причому зовні такі рослини мало або практично не розрізняються. Це, наприклад, вика мохната, однолітні види конюшини (персидська, підземна), буркун, ріпак.

До озимих кормових культур належать буркун дворічний, конюшина одноукісна, еспарцет посівний (виколистий), сильфія пронизанолиста, борщівник Сосоновського, тимофіївка лучна, костриця лучна, грястиця збірна, житняк та ін. У деяких ози-мих рослин стадія яровизації настає не тільки в разі осінньої, а й ранньовесняної сівби, часто озимі і дворічні рослини розрізняють досить умовно. Так, кормові і цукрові буряки, бруква і турнепс, морква, кормо-ва капуста — це скоріш озимі форми культур ніж дворічні.

Поділ рослин за строками дозрівання. За строками дозріван-ня розрізняють кормові рослини скоро-, середньо- і пізньостиглі. Так, серед багаторічних трав виділяють скоростиглі — розвива-ються у травні і дають достигле насіння у першій половині літа (тонконоги, райграс високий, ковили, типчак та ін.); середньо-стиглі — цвітуть у першій половині червня і утворюють насіння на початку липня (костриця лучна, тимофіївка лучна, стоколос безостий, пирій безкореневищний, еспарцет посівний, конюшина лучна, рожева і біла, люцерна); пізньостиглі — цвітуть на по-чатку липня і дають насіння у серпні (тонконіг болотний, пирій повзучий, мітлиця біла та ін.).

Такий поділ певною мірою умовний, оскільки у деяких видів, наприклад у грястиці збірної, костриці лучної, деяких конюшини, люцерни та інших рослин, є скоро-, середньо- і пізньостиглі фор-ми. Це дає змогу обмежувати кількість видів у травостоях, особ-ливо злакових трав, значно спростити насінництво і забезпечити регулярне надходження зеленої маси.

Такі самі форми розрізняють і в однорічних кормових куль-тур. Наприклад, є скоро- і пізньостиглі, а також перехідні між ними кормові сорти гороху, вівса, жита, пшениці. Кукурудза має надранні — ультраскоростиглі, ранньостиглі, пізньостиглі сорти і перехідні — середньоранні, середньостиглі, середньопізньостиглі. Ранньо- або скоростиглі рослини характеризуються менш, а пізньостиглі — більш тривалим періодом перебігу фенологічних фаз, а звідси коротким (70—80) і тривалим (130—140 днів) веге-таційним періодом і відповідно різною продуктивністю рослин.

Поєднання різних за строками дозрівання видів і сортів кор-мових культур дає змогу подовжити період надходження кор-мів у ланках кормового конвейєру.

Поділ трав за тривалістю життя.

За тривалістю життя розрізняють кормові культури одно-річні, дворічні, малорічні (до 4 років), середньої тривалості життя — середньорічні (до 5—7 років) і довгорічні (понад 7 ро-ків). Прийомами агротехніки можна значною мірою подовжити період використання багаторічних трав за роками.

Трави лучного і польового травосіяння поділяють на одно-річні і багаторічні, або на монокарпічні і полікарпічні. Перші плодоносять протягом року і відмирають, а другі — кілька років. Довголіття трав пов'язано з біологічною особливістю їх щороку формувати нові стебла вегетативним способом і нову кореневу систему.

До дворічних кормових рослин належать коренеплоди (кор-мовий буряк, бруква, турнепс, ріпа, морква), буркун білий і жовтий (є і однорічні форми білого буркуну), кормова капуста (стеблоплідна рослина), мишачий горошок, конюшина гірська та ін. Трав'янисті дворічні культури формують максимальний урожай на другий рік вегетації.

Малорічні — це культури, які вегетують протягом 3—4 років, а максимальні врожаї дають на першому-другому роках корис-тування (конюшина лучна, рожева, райграс багатоукісний). Рослини досить високопродуктивні, добре реагують на умови зволоження і живлення.

Трави середнього довголіття (люцерна синьогібридна, ляд-венець рогатий і болотний, конюшина східна і перемінна, грясти-ця збірна, пирій безкореневищний) максимальні врожаї форму-ють на другому-четвертому роках користування. Починаючи з 4-го року, рідше — з 5—6-го врожайність їх різко зменшується, що обмежує період