Разом з тим цілеспрямоване і оперативне здійснення намі-чених заходів може мати позитивне значення. Це можна про-ілюструвати на прикладі закріплення пісків (наприклад, пісків Придніпров'я). У результаті зміни рослинних формацій ці ді-лянки заростають злаковими, бобовими з різнотрав'ям. Проте процес задерніння триває звичайно 15—20 років. Його можна прискорити штучним задернінням спеціально підібраними вида-ми трав. У такому випадку за 2—3 роки можна мати високопро-дуктивне кормове угіддя. Показовий приклад у цьому плані є в Чигиринському районі Черкаської області, де піщані землі перетворено в продуктивні кормові угіддя.

Інвентаризація, паспортизація природних кормових угідь.

Правильне використання природних кормових угідь немож-ливе без старанного обліку різних умов, пов'язаних з експлуа-тацією їх: відстань від ферми, населеного пункту, водопою; зво-ложення грунту, рослинності, продуктивності (сухої маси), тех-нічного стану.

Інвентарний опис здійснюють на порівняно невеликих ділян-ках господарств. Крім інвентаризації, яка нерідко має загаль-

пий, описовий характер із мінімумом даних, що стосуються рельєфу, гідрологічних і ґрунтових умов, рослинності, продук-тинності і використання, проводять паспортизацію природних угідь, тобто детальну інвентаризацію більш великих масивів природних угідь з докладним кількісним і якісним обліком і описанням кожного контуру, нанесеного на план. Ці подробиці описання заносять у спеціальний паспорт, де наведено відомості про використання угідь, які підлягають поліпшенню. Окремо ви-діляють інші, менш цінні ділянки, які слід перевести в пасо-ишцно-сіножатні угіддя. Це насамперед стосується ділянок за-болочених і вкритих чагарниками і деревною рослинністю, яка не має промислової цінності (верболоз, верба, вільшаник) та інші малоцінні деревно-чагарникові угіддя.

Як правило, дані, які є в господарствах, районах, області, поєднують з даними безпосереднього обстеження кожної ділян-ки (контуру). Насамперед використовують землевпорядні плани і грунтові карти угідь. До них додають поконтурний опис у ви-гляді відомості. Інвентаризацію і паспортизацію природних кор-мових угідь слід проводити регулярно, що дає змогу враховува-ні умови, які склалися, і приймати вчасні і дійові рішення.

Природні луки і питання охорони природи.

Система заходів поліпшення природних кормових угідь.

Більшість природних кормових угідь — це низькопродуктив-ні луки і пасовища, які часто в дуже незадовільному культур-технічному стані. Корм на них одержують низької якості, по-їдання його невисоке — не більш як 40—50 %. Сіножаті і пасо-иища, з яких мають ЗО—40 ц/га і більше, займають незначні площі.

Для поліпшення продуктивності природних лук і пасовищ можна застосовувати різні агротехнічні, меліоративні, агрохі-мічні і біологічні заходи.

Розрізняють поверхневе і корінне поліпшення природних сі-ножатей і пасовищ. Поверхневе поліпшення — це комплекс культуртехнічних, агротехнічних, біологічних, організаційно-гос-иодлрських, економічних заходів, спрямованих на поліпшення продуктивності і якості травостою (дернини). Під корінним по-ліпшенням розуміють комплекс культуртехнічних, агрохімічних, Меліоративних, агротехнічних, біологічних, організаційно/госпо-дпрі'ьких і економічних заходів, спрямованих на створення ново-го, ішсокопродуктивного бобово-злакового або злаково-бобового трпмостою замість малопродуктивного, малоцінного щодо видів.

І Іоисрхневе поліпшення доцільно проводити там, де в траво-ігої (береглось не менш як 25 % цінних злакових і бобових і рам. Оптимальний показник — ЗО—40 %.

Крім ботанічного складу травостою велике значення має і стан території природного угіддя. Якщо вона не менш як на 25—ЗО % вкрита деревами і чагарниками або на ЗО—40 °/о за-болочена, то незалежно від виду травостою проводять корін-не поліпшення.

В. Р. Вільямс вважав, що на луках і пасовищах слід засто-совувати насамперед корінне поліпшення. Проте сучасні засо-би механізації, наявність добрив і хімікатів дають змогу і при поверхневому поліпшенні досягти високих результатів — збіль-шити продуктивність травостою у 3—5 разів. Про це, напри-клад, свідчить досвід Гірсько-Карпатської лучної сільськогос-подарської дослідної станції, Запорізької і Полтавської облас-них сільськогосподарських дослідних станцій та ін. Застосуван-ня корінного поліпшення на великих територіях, крім того, потребує дуже великої кількості дорогого насіння бобових і зла-кових трав. Уже одна ця обставина різко обмежує сьогодні можливості проведення корінного поліпшення природних угідь у широких масштабах.

Система заходів поверхневого поліпшення природних кормових угідь.

Поверхневе поліпшення — це система заходів поточного до-гляду за пасовищем. Воно включає: культуртехнічні роботи, ро-боти, спрямовані на поліпшення і регулювання водного і по-живного режимів грунту, роботи з догляду за травостоєм і дер-ниною, боротьбу з бур'янами, підсівання трав, упорядкування або поліпшення лукопаркових пасовищ і сіножатей.

4.1.1. Культуртехнічні роботи на сіножатях і пасовищах

Ці роботи спрямовані на очищення території — звільнення її від каміння, чагарників, дрібнолісся, кротових, скотобійних і, якщо потрібно, мурашиних та інших купин, очищення терито-рії від сміття, хмизу після спадання весняних вод.

Розчищання від чагарників і дрібнолісся проводять механіч-но — кущорізами, корчувачами, збирачами коренів, оранкою ча-гарниково-болотними плугами дрібного чагарника (1—2 м). Спеціальними ланцюгами або стальними канатами вивертають пні. Чагарник можна обробити також гербіцидами. Для цього використовують бутиловий ефір 2,4-Д або амінну сіль 2,4-Д, вносячи його наземним способом — локально або на великих масивах із вертольота.

Доцільно знищувати не весь чагарник, а залишати його на площі у вигляді смуг. Це захищає луки від заносів, а тварин

під спеки. Чагарники