Знищення купин (землерийних, утворених кротами і миша-ми, скотобійних, мохових, осокових, пневих) проводять різни-ми способами (мурашині переносять). Кротові, скотобійні (зем-листі) легко знищуються лучними або звичайними важкими бо-ронами восени або ранньою весною. Щільні купини зрізують дисковими знаряддями або болотними фрезами, це стосується й осокових купин — дрібні знищують дискуванням, великі — фрезуванням у 1—2 сліди. Мохові купини знищують при пер-винній обробці боліт. Каміння збирають спеціальними машина-ми або вручну. Сміття, хмиз, рослинність збирають і спалюють, каміння виносять за межі поля.

Планування поверхні для кращої механізації сільськогоспо-дарських робіт на луках проводять болотними фрезами, буль-дозерами, якщо необхідно — скреперами, які зрізують невеликі горби і засипають нерівності. Після цього на оголені ділянки грунту обов'язково підсівають трави.

4.1.2. Поліпшення і регулювання водного режиму

Оптимальний водний режим — найважливіша умова високої продуктивності лук. Лучні трави порівняно з польовими куль-турами в середньому на одиницю урожаю споживають більше води. Так, коефіцієнт водоспоживання лучних трав становить приблизно 600—800, польових — 350—500. Якщо умови зволо-ження оптимальні і фони живлення достатні, коефіцієнти водо-споживання знижуються.

Як надмірна кількість, так і нестача вологи негативно впли-вають на продуктивність лучних трав. Оптимальні умови веге-тації їх при 75—80 % НВ (найменшої вологоємності) грунту. Важливо, щоб волога в грунті була неглибоко. Польові культу-ри добре ростуть при постійному зволоженні грунту на глибині 200—300 см. На сіножатях і пасовищах оптимальна зволоже-ність повинна бути на глибині 70—90 см. При надмірному зво-ложенні і підтопленні слід влаштовувати постійні канали з по-двійним регулюванням, яке сприяє створенню оптимального за-лягання рівня ґрунтових вод. На ділянках з тимчасовим затоп-ленням застійними водами внаслідок тривалих дощів нарізують мережу неглибоких осушувальних каналів до ЗО см завглибшки.

За умов недостатності вологи здійснюють заходи щодо об-иоднення і зрошування. Організовують також збирання павод-кових вод у водоймищах і ставках.

В окремих випадках для обводнення лук і пасовищ вико-ристовують підземні води. Разом з тим не можна не звернути

уваги на нераціональне і часто неграмотне використання стоку таких річок, як Дніпро, Буг, Дністер та ін. Велика кількість води нерідко втрачається на інфільтрацію в грунті. Це призво-дить до підняття ґрунтових вод, підтоплення, засолення.

Способи зрошення лук. Розрізняють такі способи зрошення лук: дощування, поливання напуском, підґрунтове зрошення.

Дощування — це основний вид зрошення кормових культур. Найбільша потреба в ньому в лісостепових і степових районах, де буває значний дефіцит вологи в період інтенсивного росту рослин у травні, липні, серпні і вересні. Якщо в лісостепу ще можливі середні і навіть високі урожаї на луках і пасовищах при природному зволоженні, то в степу це можливо тільки за умови зрошення. Слід уникати великих поливних норм (600— 700 м3/га). Це пов'язано із засоленням грунту як у Лісостепу, так і в Степу. Вони повинні становити в основному 250— 400 м3/га.

Поверхневе зрошення напуском проводять, рівномірно роз-поділяючи вологу на площі з каналів, лотоків, гнучких трубо-проводів або тимчасово затоплюючи угіддя талими водами. За-стосовують також лиманне зрошення одноярусними або багато-ярусними лиманами, які влаштовують за допомогою невеликих загат відповідно до рельєфу грунту. Багатоярусне лиманне зро-шення досконаліше від одноярусного, оскільки більш рівномір-но розподіляє ґрунтову вологу.

Підґрунтове зрошення. Дуже ефективним є підґрунтове зро-шення спеціально обладнаною закритою зрошувальною мере-жею. Це можливо насамперед за наявності подвійного регулю-вання стоку. Рівень ґрунтових вод підвищують до потрібного, закриваючи шлюзи. У цьому випадку дуже важливо мати конт-рольні копані-колодязі з вимірювальними рейками, на яких чер-воною рискою позначено оптимальний рівень води. В суху пору року, коли відносна вологість повітря понижується до 45 %, ба-жано поєднувати підґрунтове зрошення з дощуванням. Лучні трави краще ростуть в умовах оптимального зволоження грун-ту і при достатньому вмісті вологи в повітрі.

Підґрунтове зрошення більш ефективне порівняно з дощу-ванням. За даними М. Г. Андреєва (1984), урожайність лук при такому зрошенні збільшується в 1,5—2,5 раза порівняно з дощуванням.

На луках з рівнинним рельєфом доцільно також проводити снігозатримування. Для цього утворюють снігові вали установ-ленням щитів, розкиданням снопів з сухих стебел соняшнику, кукурудзи, соломи, очерету, хмизу. Це сприяє більш рівномір-ному сніготаненню, подовжує його період, поліпшує зимостій-кість травостою.

Використання стічних вод. Численні дослідження цього пи-тання в Україні, Росії та інших країнах свідчать про можли-иості використання стічних вод після попереднього очищення на очисних спорудах або знешкодження в біологічних ставках.

Хімічний склад стічних вод неоднорідний. Вони містять фе-ноли (0,09—1,32 мг/л), ціаніди (до 0,115), роданіди (до 0,17), миш'як (0,003—0,02 мг/л). 1000 м3 міських стічних вод містить :іллізо, мідь, фтор, 45—80 кг азоту, 15—25 кг фосфору, ЗО— 45 кг калію, 100—200 кг СаО, 30—40 кг МдО і 500—1300 кг органічних речовин. У стічних водах є також мікроелементи.

Негативним є вміст у цих водах хлору і натрію (приблиз-но 150—200 і 60—150 кг на 1000 м3/га). Вони витісняють з ґрунтового комплексу кальцій, внаслідок чого погіршуються фі-личні властивості грунту. Тому при зрошенні стічними водами на пасовищах і сіножатях треба регулярно застосовувати вап-нупання.

Використання для зрошення природних угідь рідкого гною і рідких стоків ферм і комплексів. Дощування дає змогу засто-совувати ці стоки у чистому вигляді і разом з водою залежно під концентрації поживних елементів у рідких стоках. Режим поливу повинен ураховувати потребу рослин у поживних речо-пинах.

У господарствах, які мають великі відгодівельні комплекси на гідрозмиві, нагромаджується багато стоків, від яких праг-нуть швидше позбутися, оскільки потрібні ємкості для чергово-го заповнення. Відмова від використання підстилки (солома, торф, тирса), що можливо