З азотних добрив на сіножатях і пасовищах вносять сір-чанокислий амоній, сглітру (аміачну, натрієву й кальцієву), сечовину та аміачну воду. Тверді добрива вносять поверхнево за допомогою тукових сівалок і розкидачів. Рідкі азотні доб-рива необхідно загортати в ґрунт. Для зменшення пошкод-ження дернини всю сезонну норму добрив вносять за один чи два рази переважно навесні або восени.

З рідких добрив на луках дедалі більше застосовують амі-ачну воду, вміст азоту в якій становить 16—20,5%. її збе-рігають і транспортують у герметичних цистернах або резер-вуарах, тому що аміак легко звітрюється з водного розчину. Вносять добриво у ґрунт пристосуванням УЛП-8 до під-живлювача-обприскувача універсального ПОУ або ПОМ-630. Заслуговує на увагу внесення також безводного аміаку та плаву. Безводний аміак містить 82% азоту і за своєю дією на травостій наближається до аміачної селітри і сечовини. У ґрунті він поширюється на 10—15 см, тобто зосереджується в зоні найбільш активного засвоєння рослинами. Його вносять машинами типу ЛША-2, АБА-0,5, АБА-0,5М з пристосуван-ням УЛП-8А. Плав — водний розчин аміачної селітри і сечовини, міс-тить 30% азоту. На відміну від аміачної води, він не містить вільного аміаку, і його можна вносити поверхнево. На зрошу-ваних пасовищах вносять роздрібнено по 60 кг/га азоту під окремі цикли випасання (240—300 кг/га за сезон) обприску-вачем ОВТ-1А із штангою від ГАН або ПОУ.

Найдоцільніше вносити азотні добрива на початку веге-тації трав. Оскільки весняне внесення пригнічує розвиток бобових трав, на сіножатях їх слід вносити в два прийоми: рано навесні й після першого скошування; на пасовищах у три—чотири прийоми — рано навесні та після окремих циклів спасування.

Ефективність азотних добрив залежить від ґрунту, умов зволоження, ботанічного складу травостою, типу лук, спо-собів їх використання, кількості скошувань чи циклів випа-сання, віку трав.

Найефективніші азотні добрива в умовах достатнього зво-ложення, а також у роки з рівномірним розподілом атмосфер-них опадів протягом вегетаційного періоду.

Найвищі прирости врожаю (20—23 кг сіна на 1 кг азоту) забезпечують злакові травостої, а при вмісті в них понад 25% бобових ефективність азотних добрив значно знижується. Вищі прирости врожаю азот забезпечує на заплавних і низин-них луках Полісся, Лісостепу, на зрошуваних пасовищах.

На суходільних сіножатях, у травостої яких багато коню-шини та інших бобових, вносять 30—40 кг/га азоту. На за-плавних і низинних луках із злаковим або різнотравно-злаковим природним травостоєм на Поліссі, в Північному, Західному, Південно-Східному Лісостепу та в Карпатах доцільно вносити 60 кг/га діючої речовини азотних добрив.

На луках, травостій яких скошують два рази, ефективне внесення 80, а на тих, де його скошують три рази, — 100—140 кг/га азоту.

Найефективнішим на заплавних луках Дністра при двоукісному використанні, за даними кафедри рослинництва і луківництва Львівського аграрного університету, виявилося застосування повного мінерального добрива (N120Р60К90) — у середньому за 5 років урожайність сіна становила 91,7 ц/га.

У дослідах, проведених Полтавською державною сільсько-господарською дослідною станцією, при удобренні незатоплюваної притерасної частини заплави р. Ворскли аміачною водою (внесення на глибину 10—12 см) з розрахунку N60 на фоні Р60К60 забезпечило приріст урожаю сіна 17,7 ц/га при середньому урожаї за чотири роки 69,9 ц/га. Азот швидко засвоюється рослинами, тому післядія азотних добрив була незначною.

На високопродуктивних пасовищах у районах достатнього зволоження доцільно вносити N90-120. На низинних культур-них пасовищах сільгосппідприємства "Димерський" Київ-ської області при внесенні N120 на фоні фосфорно-калійних добрив урожайність зеленої маси в середньому за три роки становила 283 ц/га.

Дослідженнями встановлена перевага три—чотириразово-го внесення азотних добрив на пасовищах невеликими нор-мами (N 30-60) перед одноразовим внесенням, що сприяє рів-номірному відростанню трав по циклах спасування загонів.

Роздрібнене внесення азотних добрив набуло великого значення при застосуванні підвищених норм азотних добрив. Воно запобігає нагромадженню в рослинах великої кількості нітратів, які можуть призвести до отруєння тварин. Високий вміст нітратів у сіні чи пасовищному кормі призводить до надходження їх у молоко, споживання якого шкідливе для людей. При спасуванні травостою через 7 днів після внесення азотних добрив уміст нітратів у рослинах значно зменшується. Менше їх нагромаджується в рослинах при внесенні аміачних та амідних форм азотних добрив і більше — при внесенні нітратних форм.

Згідно з Державними стандартами (13496.19-86), вміст ні-тратів у пасовищному кормі не повинен перевищувати 300, а в сіні — 1000 мг/кг.

Дані досліджень з питань удобрення пасовищ високими нормами азотних добрив належать до різних ґрунтово-клі-матичних умов і не узгоджені між собою. В Інституті земле-робства і тваринництва західного регіону УААН (Горб В.Д., Ярмолюк М.Т., 1997) на достатньо зволожених кормових угіддях інтенсивне удобрення (N180Р90К90) і раціональне вико-ристання пасовищ забезпечили урожайність зеленої маси на площі 100 га 420—480 ц/га, або 8400-9800 к. од.

Згідно з матеріалами міжнародних конгресів з луківництва, внесення на сіножатях та пасовищах 200 кг/га азоту за сезон нешкідливе для тварин і не забруднює навколишнього сере-довища.

У Німеччині при внесенні 150—324 кг/га діючої речовини азоту підвищувалася урожайність лук, середня молочна про-дуктивність корів збільшувалася на 819 кг і жирність молока — на 1,3%.

Згідно з дослідженнями, проведеними в Польщі, вважа-ється достатньою нормою азотних добрив на луках 100 кг/га азоту; при вмісті в рослинах близько 21 % загального протеїну кількість нітратів нетоксична для тварин.

На основі досліджень, проведених у Чехії, Словаччині, Румунії, норми азоту понад 300 кг/га діючої речовини вва-жаються шкідливими. Високі норми азоту зменшують у рос-линах вміст розчинних у воді цукрів, що знижує кормову цінність трав і негативно впливає