У зарубіжних країнах, крім випасання худоби на пасовищах, широко застосовують згодовування їм зеленої маси кормових культур влітку. Це вважають більш вигідним порівняно із згодовуванням консервованих кормів і тим більше надмірної кількості концентратів. Так, відомі німецькі вчені у галузі кормовиробництва К. Неринг і Ф. Люддекке (1974) вважають, що влітку треба згодовувати тваринам кукурудзу у сумішці з іншими високобілковими рослинами у свіжому вигляді, а не використовувати силос, який вже при виготовленні втрачає близько 25 % поживних речовин. Крім того, тваринам замість свіжої, повноцінної за поживністю зеленої маси дають кислий і часто недоб-роякісний корм.

Разом з тим годівля тварин свіжим зеленим кормом ефективна лише при рівномірному і безперервному надходженні його. Необхідний раціональний конвеєр, де з 1 га одержували б не менш як 60—70 и/га корм, од., що можливо при 2—4 укосах зеленої маси трав, 2—3 урожаях кормових культур.

Зелені корми — основа літнього раціону худоби — бувають надмірно обводнені, у них може не вистачати перетравної енергії (ПЕ). Тому їх слід доповнювати кормами з високим вмістом сухої речовини — соломою, сіном, сінажем, силосом з кукурудзи у фазі воскової стиглості.

Поняття про зелений конвеєр. Зелений конвеєр — це система організації використання і виробництва зелених кормів, яка дає змогу безперебійно і рівномірно забезпечувати ними тваринництво.

У більш широкому розумінні зелений конвеєр — це система організаційних і агротехнічних заходів, що забезпечує рівномірне надходження достатньої кількості повноцінних і високоякісних зелених кормів протягом всього можливого періоду вегетації кормових культур. Це визначення включає поняття якості і повноцінності кормів. Якість кормів передбачає застосування

відповідних способів вирощування їх і оптимальні строки згодовування.

При організації зеленого конвеєра створюють спеціалізовані загони, бригади, ланки, планують випасання тварин, агротехнічні заходи (добір культур, сортів, строки сівби, обробіток ґрунту, удобрення, догляд за посівами).

Зелений конвеєр може бути створений для одного виду тварин або для всього поголів'я на поліпшених природних угіддях, польових землях або при поєднанні їх.

Загальні принципи складання системи зеленого конвеєра. В умовах інтенсивного землеробства діючий зелений конвеєр необхідно конкретизувати з урахуванням можливих змін у по-голів'ї, агротехніці, сортовому складі кормових культур, наявності добрив тощо.

При складанні схеми зеленого конвеєра використовують дані про землекористування, сівозміни, рух поголів'я (для розрахунку подекадної потреби у кормах у період дії схеми зеленого конвеєра), добирають культури з урахуванням безперервності збирання або спасування, уточнюють строки використання.

Для розрахунку надходження зеленої маси складають графічну модель конвеєра. Виділяють основні і допоміжні культури на кожну декаду з урахуванням потреби у зелених кормах, забезпечивши в них оптимальне протеїнове співвідношення. Визначають загальну потребу у зеленій масі по культурах, розраховують площі сівби їх. Розробляють також короткий агротехнічний план вирощування кормових культур, розподіляють площі посівів у системі землекористування, визначають ефективність зеленого конвеєра за кількома показниками.

Визначення подекадної потреби у кормах. Потребу у зелених кормах розраховують по декадах. Проте є й інші рекомендації. Наприклад, Г. Є. Дизик (Уманський сільськогосподарський інститут) рекомендує здійснювати розрахунок на п'ять днів, К. І. Наумов — через п'ятнадцятиденні проміжки. Практика свідчить, що найзручніше визначати потребу у кормах на п'ять днів і декаду. Цей показник розраховують на кожну декаду за видами і віковими, групами тварин. Графічно цей показник за вегетаційний період має вигляд параболи. Починаючи з травня, у зв'язку з посиленням лактації корів, збільшенням маси молодняка на відгодівлі, переведенням його в інші вікові групи декадна потреба у кормах збільшується, досягаючи максимуму в червні — серпні, і поступово знижується до листопада у зв'язку із зменшенням надоїв і реалізацією відгодівельного поголів'я. У цей період значну частину раціону становлять грубі корми — солома, стебла кукурудзи та ін.

Складання схеми зеленого конвеєра. При складанні схеми зеленого конвеєра враховують такі основні його ланки: весняну, літню, літньо-осінню і пізнє осінню. У схему включають посіви озимих проміжних, ранніх і пізніх ярих, багаторічних і однорічних трав (2—4 укоси), післяукісні і післяжнивні посіви, коренеплоди, баштанні, побічну продукцію. Більшість компонентів конвеєра — травосумішки і кормосуміші, що поліпшує кормову цінність кормів.

Більш прості схеми конвеєра, що поєднують культурне або поліпшене природне пасовище з набором польових культур (Полісся, Нечорноземна зона, Сибір, райони Далекого Сходу). У цьому випадку польовими культурами тільки поповнюють дефіцит зеленої маси навесні, іноді влітку, а також восени. Орієнтовний набір культур для молочної ферми, наприклад на Поліссі, включає ріпак, озиме жито у чистому посіві і в сумішці з озимою викою, багаторічні трави, ранні ярі, бобово-злакові сумішки, кукурудзу з люпином і горохом, післяукісні посіви бобово-злакових сумішок, а також олійної редьки, кормової капусти, озимого ріпаку, білої гірчиці для пізньоосіннього користування (при наявності включають і гичку коренеплодів). Усі ці корми використовують у поєднанні із зеленою масою культурних і природних пасовищ.

У схемах зеленого конвеєра у межах однієї зони можливі значні відмінності, зумовлені грунтово-кліматичними особливостями.

Схеми зеленого конвеєра для великої рогатої худоби у лісостеповій і степовій зонах країни містять більший, ніж на Поліссі, набір культур і приблизно подібні. Вони включають озимі (жито, вико жито, пшеницю, пшеницю з викою), однорічні і багаторічні трави, кукурудзу з бобовими і суданською травою двох строків сівби, отаву однорічних і багаторічних трав, сорго