У степових, південностепових, південно-східних районах у зеленому конвеєрі переважають природні типчакові і штучні багаторічні пасовища, вівсяно-бобові сумішки, отава багаторічних трав, суданська трава, кукурудза, кормові баштанні.

Обов'язковою умовою складання зеленого конвеєра є добір видів і сортів культур, поєднання яких дає змогу максимально подовжити період надходження зелених кормів. Наприклад, у Лісостепу період використання озимих проміжних посівів можна подовжити з 15—20 до 35—40 днів. Для цього висівають ріпак, сумішку його з житом, жито ранніх, середніх і пізніх сортів, сумішку пізньостиглих жита і пшениці з озимою викою, тритикале. Добирають кормові сорти жита і пшениці з доброю облистяністю. Це дає змогу збільшити період використання озимих і забезпечити подальше збирання ранніх ярих, багаторічних трав та інших культур у оптимальні строки, що сприяє підвищенню продуктивності всіх культур зеленого конвеєра.

Ефективне поєднання високобілкових культур (бобових і хрестоцвітих) із злаковими та іншими культурами, що містять багато вуглеводів, цукру, жирів. Важливо, щоб попередні і наступні культури можна було згодовувати певний час (не менше ніж 5 днів) паралельно. Це дає можливість поступово привчати тварин до іншої культури, поєднувати рослини, що містять більше сухої речовини, з рослинами, більш обводненими, з тим щоб середній вміст сухої речовини у кормі був на рівні 18—22 %. У сухій речовині зеленої маси повинно бути 12—16 % протеїну, 23—26 клітковини, 0,5—0,6 фосфору, 0,7—0,8 кальцію, 2—2,5 % калію.

Звичайно бобові і злакові культури, що містять сухої речовини понад 22 %, більше містять і клітковини (24—27%). Такий корм продуктивно згодовують в основному великій рогатій худобі. Для свиней і птиці кращою є зелена маса вологістю 82—84 % і з меншим вмістом клітковини (14—16 %). Тому схеми зелених конвеєрів для свиней і птиці передбачають насамперед більш раннє збирання корму. В них більша питома вага хрестоцвітих (ріпаку, брукви, турнепсу, кормової капусти, редьки олійної в основних і післяукісних посівах замість кукурудзи, суданської трави, сорго, деяких бобових). Цінними компонентами для ранньовесняного і осіннього згодовування є топінамбур і пастернак.

Схеми зеленого конвеєра для конкретних господарств складають на основі зональної схеми з урахуванням біологічних особливостей районованих сортів (продуктивності, строків сівби і періоду продуктивного використання). В схемі можна дати підряд компоненти конвеєра або розподілити їх за ланками (весняною, літньою, літньо-осінньою і пізньо-осінньою). У межах ланок ретельно добирають культури і сумішки їх, щоб урізноманітнити зелений раціон, зробити його більш повноцінним. Набір культур і кормосумішок може бути значно більшим, ніж рекомендують. Наприклад, відділ польового кормовиробництва Інституту землеробства у межах зазначених ланок пропонує набір з 10—15 культур і сумішок компонентів конвеєра.

В умовах виробництва важко освоїти такі схеми, та в цьому, очевидно, і немає потреби. Деякі кормосумішки в основному мають подібну поживність. Проте мета таких рекомендацій — запропонувати можливі компоненти на вибір, допомогти з насіння, яке є у господарстві, скласти травосумішки або кормосумішки, рекомендувати введення тієї або іншої культури в схему конвеєра.

Розширенням набору культур можна подовжити період надходження зелених кормів на ферми до 200—210 днів на Поліссі, 220—230 — у Лісостепу і до 250 днів — на півдні країни за умови зрошення. Годівля тварин повноцінними зеленими кормами дає змогу різко зменшити використання фуражного зерна. За даними Інституту кормів, при збільшенні кількості зелених кор-мів у раціоні до 38—42 % (за поживністю) витрати зерна ско-рочуються за рік на 25—32 %.

Визначивши набір культур, складають графічну модель зе-леного конвеєра, якою зручно користуватись при розподілі декадної потреби у зелених кормах по культурах. Розробка агротехплану вирощування культур зеленого конвеєра. Узагальнений агротехплан – це довідка про кожний компонент конвеєра. В ньому зазначаються способи підготовки ґрунту, удобрення, норми висіву, способи сівби, прийоми догляду за посівом, строки збирання, заплановану врожайність культури чи кормо сумішки. Цей план також дає змогу оперативно контролювати технологію вирощування культур зеленого конвеєра.

Інформацію для складання плану беруть з технології вирощування кормових культур, прийнятої в районі або господарстві з урахуванням рекомендацій науково-дослідних установ.

Розподіл декадної потреби у зелених кормах по культурах (сумішках), розрахунок площ посіву їх. Це найбільш відповідальна частина роботи, пов'язаної із складанням системи зеленого конвеєра. При цьому треба передбачати економне й раціональне використання багаторічних трав та інших високобілкових культур, враховуючи високий вміст протеїну в зеленій масі хрестоцвітих і таких злакових, як овес, жито, пшениця, тритикале та ін. Крім того, потрібно брати до уваги й те, що багаторічні трави — основне джерело заготівлі високоякісного сіна й сінажу, трав'яних протеїнових концентратів.

Надходження зелених кормів подекадно визначають за графічною моделлю конвеєра. Звичайно планують використання 2—3 культур за декаду з визначенням основної і допоміжних, щоб забезпечити необхідне протеїнове співвідношення у зелених кормах, наприклад для жуйних тварин 8—9 : 1. Велике значення мають травосумішки і кормосумішки кормових культур — злакових з бобовими і хрестоцвітими (подвійні, потрійні, особливо багатокомпонентні).

Розрахунки показують, що при одночасному згодовуванні культур в чистих посівах, наприклад кукурудзи з люцерною (еспарцету, конюшини, буркуну, ріпака) оптимальне співвідношення їх за масою становить 2:1,3:1.

Майже оптимальне протеїнове співвідношення в зеленому кормі забезпечується при згодовуванні жита, пшениці, тритикале, вівса, злакових багаторічних трав; воно повністю оптимізується при згодовуванні бобово-злакових, злаково-хрестоцвітих сумішок, кукурудзи і суданської трави з соєю, бобами, буркуном, ріпаком та іншими високобілковими культурами.

При проведенні розрахунків слід уточнити можливі